Парламент Франції визнав Голодомор геноцидом українського народу

Національна асамблея Франції, яка є нижньою палатою французького парламенту, у вівторок більшістю у 168 голосів ухвалила резолюцію, в якій визнає Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу

Як підкреслюється в резолюції, Голодомор був штучно викликаним голодом, який вирізнявся своїми масштабами в порівнянні з іншими регіонами Радянського Союзу, і "забрав життя близько чотирьох мільйонів українців, переважно селян".

"Ця резолюція спрямована на визнання владою Франції цього примусового голоду українського населення геноцидом, а також на засудження скоєних дій, що характеризувалися винищенням та масовими порушеннями прав і свобод людини", – зазначається в документі.

Резолюцію, ініційовану групою депутатів на чолі з Анн Женете з президентської партії "Відродження", підтримали 168 членів Національної асамблеї Франції проти двох.

"Визнання парламентом Франції Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу важливе та знакове. Вдячні за сильний внесок Франції у викриття злочинів тоталітарної Росії – минулих і сьогоднішніх. У встановлення правди й справедливості, а отже, й відповідальності. Дякуємо, Франціє" - написав президент України Володимир Зеленський у мікроблозі Twitter.

Загалом Голодомор геноцидом українського народу вже визнали парламенти понад двох десятків країн світу, зокрема і в Європі.

 

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".