У Києві перейменували станції метро та низку вулиць

У столиці перейменували ще 26 міських об’єктів, назви яких пов’язані з росією та її сателітами.

Про це повідомила пресслужба Київради.

Рішення щодо перейменувань були прийняті 18 травня, на пленарному засіданні ІІ сесії Київської міської ради ІХ скликання більшістю депутатів.

За словами заступника міського голови – секретаря Київської міської ради Володимира Бондаренка, країна-агресор роками працювала над знищенням пам'яті про нашу історію, нав'язуючи українцям чужі топоніми, які возвеличували радянський союз та російську імперію.

"Вже понад рік міська влада спільно з громадськістю провадить масштабний процес дерусифікації міських об'єктів у столиці. Це стосується зокрема перейменування вулиць, провулків, площ, бульварів, узвозів, а також станцій київського метрополітену, Так сьогодні було підтримано рішення про перейменування станції "Площа Льва Толстого" на "Площу  Українських Героїв", а станції "Дружби народів" на "Звіринецьку". Загалом сьогодні перейменовано 26 міських об'єктів. У столиці більше немає місця ворожим наративам, які нам десятиліттями нав'язував кремль", – наголосив Володимир Бондаренко.

У столиці перейменовано низку міських об'єктів.

Станції Київського метрополітену:
станція "Дружби народів" – станція "Звіринецька";
станція "Площа Льва Толстого" – станція "Площа Українських Героїв";
проєктна станція "Проспект Правди" – станція "Варшавська".

Голосіївський район:
вулиця Генерала Матикіна – вулиця Конча-Заспинська;
вулиця Юрія Смолича – вулиця Докії Гуменної;
провулок Ржевський – провулок Станіслава Лема;
вулиця Володі Дубініна – вулиця Рея Бредбері;
провулок Левітана – провулок Миколи Бурачека;
вулицю Пролетарська – вулиця Наталії Лотоцької;
провулок Пролетарський провулок Наталії Лотоцької;
вулиця Марії Боровиченко – вулиця Віри Ґедройць.

Святошинський район:
провулок Кулібіна – провулок Антоніни Смереки;
вулиця Ріхарда Зорге – вулиця Василя Єрошенка;
провулок Червонозаводський – провулок Анатолія Базилевича.

Дніпровський район:
вулиця Академіка Бутлерова – вулиця Роберта Лісовського;
вулиця Станюковича – вулиця Любові Малої.

Деснянський район:
вулиця Червоноткацька – вулиця Вінстона Черчилля;
вулиця Некрасова – вулиця Зінаїди Тулуб;
вулиця Матросова – вулиця Опанаса Заливахи.

Шевченківський район:
провулок Орловського – провулок Джорджа Орвелла.

Дарницький район: 
вулиця Чкалова – вулиця Сергія Світославського;
провулок Лермонтова 5-го – провулок Дмитра Цвітковського;
провулок Волго-Донський – провулок Надії Світличної;
провулок Суворова – провулок Ніни Строкатої.

Солом'янський район:
вулиця Олександра Пироговського – вулиця Григорія Кочура.

Печерський район:
Петрівська алея – алея Магдебурзького права.

Загалом у столиці нові назви вже отримали 314 міських об'єктів. 

 

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.