IN MEMORIAM: відійшов у вічність письменик і дисидент Михтодь Волинець

На 97 році життя помер письменик і дисидент Михтодь Волинець.

Про це повідомила родина Михтодя Волинця.

"Сьогодні зупинилось велике українське серце Михтодя Волинця, письменника, поета, дисидента, борця за Україну, справжнього ветерана другої світової війни, політв'язня ГУЛАГУ з номером АЕ-766. Свої 25 років отримав за "організацію спілки української молоді в лавах радянської армії", який не зламався в сталінських таборах, одружився з політв'язнем Марією, зв'язковою УПА, яка теж 10 років валила ліс в сусідньому жіночому таборі і повернувшись в Україну після відсидки продовжили боротися за Україну і виховали справжніми патріотами своїх дітей", - написала Надзвичайний і Повноважний Посол України в США Оксана Маркарова.

Михтодь Волинець народився 3 березня 1926 у селі Іванівка, тепер Травневе на Житомирщині. Батьки працювали у місцевому колгоспі.

Перед війною один рік навчався в Коростишівській педагогічній школі імені Івана Франка. Війну пережив на окупованій території у своєму селі. Був учасником антифашистського підпілля, потім воював у складі місцевого партизанського загону Волкова-Кучеренка. Знання німецької мови робили його незамінним у партизанській розвідці.

З квітня 1944 року був призваний до армії. Під час служби в армії створив і очолив націоналістичну підпільну групу "Спілка вільної української молоді". За участь у цій групі був засуджений до 25-ти років позбавлення волі. Реабілітований у 1957 році.

Після звільнення працював на шахтах Кузбасу, закінчив вечірню школу, пізніше з відзнакою Кемеровський філіал Всесоюзного фінансово-економічного інституту. В 1964 році повернувся на батьківщину. Працював в Коростишівській райсільгосптехніці бухгалтером, начальником планово-виробничого відділу райміжколгоспбуду.

19 вересня 1980 року проти Михтодя Волинця порушено справу "За розповсюдження завідомо неправдивих вигадок, що паплюжать радянський державний і суспільний лад". Дали за це три роки. Відбував покарання в таборі суворого режиму у селі Райки Бердичівського району Житомирської області. У грудні 1981 року адміністрація табору спровадила Волинця на поселення до Пермської області. 19.09.1983 року одержав документи про звільнення і повернувся додому.

1989 року заснував у Коростишеві Асоціацію дослідників голодомору, учасник двох міжнародних її симпозіумів, опублікував свої спогади про голод 1933 року, організовував виступи інших очевидців. Він член— засновник Української Республіканської партії, "Просвіти" та Всеукраїнського об'єднання ветеранів у районі. 

1991 року реабілітований Військовою комісією Верховного Суду Російської Федерації та відповідно до Закону УРСР від 17.04.1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Методій Іванович Волинець ще з юнацьких років почав писати вірші. Деякі з них друкувалися у львівських газетах. Він автор численних рецензій, літературних розвідок, оповідань та віршів. З початку 90-х років письменник неодноразово друкувався у газетах "Народна газета", "Українське слово", "За вільну Україну", "Вільне слово" та навіть у газеті "Time". Михтодь Волинець є одним з співавторів книги-меморіалу "Голод:33".

 

 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.