IN MEMORIAM: помер дисидент Євген Пронюк

Євген Пронюк відійшов у вічність у віці 86 років.

Про це повідомив Олесь Шевченко.

"Рано-вранці 21 серпня 2023 року покинув нас назовсім наш колега, перший голова Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, багатолітній в'язень кучинського сумновідомого лагера 36, філософ, член проводу Української Гельсінської Спілки, народний депутат України другого скликання, Герой України Євген Пронюк", - написав Олесь Шевченко.

Похорон Євгена Пронюка відбудеться 23 серпня.

Церковна панахида розпочнеться у Покровській церкві (Поділ, вулиця Покровська) о 10 год. 30 хв.

О 12 годині похоронна процесія вирушить до крематорію на Байковому цвинтарі. Після прощання з покійником учасники похорону будуть запрошені на поминальний обід. Згідно із заповітом небіжчика, його прах знайде вічний спокій поруч із могилою його дружини на Південному цвинтарі.

Народився 26 вересня 1936, с. Хом'яківка на Івано-Франківщині в сім'ї коваля Василя, учасника підпілля ОУН-УПА.

Впродовж 1957–1962 років навчався на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1962 року працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

1964 року написав для самвидаву статтю "Стан і завдання Українського визвольного руху", пізніше вилучену КДБ при арештах багатьох опозиціонерів у серпні — вересні 1965.

У 1972 році звинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди з метою підриву й ослаблення радянської влади, 1973 засуджений Київським обласним судом на 7 років таборів суворого режиму (відбував у Пермській області) і 5 років заслання (заслання відбував у Казахстані) . Повністю відбувши термін, у квітні 1984 року повернувся в Київ.

1988 року бере участь у створенні Української Гельсінкської Спілки, був членом її виконкому. Того ж року, як член ініціативної групи, створював Український "Меморіала" ім. В. Стуса.

1989 року Пронюк ініціював створення, всупереч заборонам КДБ, нинішнього 40-тисячного Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих, установчі збори якого відбулися в Києві на Львівській площі під небом у червні 1989. З тих пір його незмінний голова. Був серед організаторів Народного Руху України.

1990 року обраний депутатом Київської міської ради, був членом її президії, 1992–1993 — головою демблоку міськради, 1992–1994 завідував сектором міськради з гуманітарних питань.

З 1994 року — народний депутат України 2-го скликання від Тисменицького виборчого Івано-Франківської обл. 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.