IN MEMORIAM: помер дисидент Євген Пронюк

Євген Пронюк відійшов у вічність у віці 86 років.

Про це повідомив Олесь Шевченко.

"Рано-вранці 21 серпня 2023 року покинув нас назовсім наш колега, перший голова Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, багатолітній в'язень кучинського сумновідомого лагера 36, філософ, член проводу Української Гельсінської Спілки, народний депутат України другого скликання, Герой України Євген Пронюк", - написав Олесь Шевченко.

Похорон Євгена Пронюка відбудеться 23 серпня.

Церковна панахида розпочнеться у Покровській церкві (Поділ, вулиця Покровська) о 10 год. 30 хв.

О 12 годині похоронна процесія вирушить до крематорію на Байковому цвинтарі. Після прощання з покійником учасники похорону будуть запрошені на поминальний обід. Згідно із заповітом небіжчика, його прах знайде вічний спокій поруч із могилою його дружини на Південному цвинтарі.

Народився 26 вересня 1936, с. Хом'яківка на Івано-Франківщині в сім'ї коваля Василя, учасника підпілля ОУН-УПА.

Впродовж 1957–1962 років навчався на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1962 року працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

1964 року написав для самвидаву статтю "Стан і завдання Українського визвольного руху", пізніше вилучену КДБ при арештах багатьох опозиціонерів у серпні — вересні 1965.

У 1972 році звинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди з метою підриву й ослаблення радянської влади, 1973 засуджений Київським обласним судом на 7 років таборів суворого режиму (відбував у Пермській області) і 5 років заслання (заслання відбував у Казахстані) . Повністю відбувши термін, у квітні 1984 року повернувся в Київ.

1988 року бере участь у створенні Української Гельсінкської Спілки, був членом її виконкому. Того ж року, як член ініціативної групи, створював Український "Меморіала" ім. В. Стуса.

1989 року Пронюк ініціював створення, всупереч заборонам КДБ, нинішнього 40-тисячного Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих, установчі збори якого відбулися в Києві на Львівській площі під небом у червні 1989. З тих пір його незмінний голова. Був серед організаторів Народного Руху України.

1990 року обраний депутатом Київської міської ради, був членом її президії, 1992–1993 — головою демблоку міськради, 1992–1994 завідував сектором міськради з гуманітарних питань.

З 1994 року — народний депутат України 2-го скликання від Тисменицького виборчого Івано-Франківської обл. 

 

Дев’ять імен: репресована свобода

Народи Балтії у 1918-1920 рр. зуміли здобути та захистити незалежність. У Литві, Латвії та Естонії утворилися національні держави. Втім, у 1940 р. після окупації балтійських держав Червоною армією, між жорна радянських репресій потрапили представники усіх груп політичних еліт трьох країн, без різниці, якою була їхня попередня орієнтація – демократична чи вождистська.

Член РУП Дідковський – організатор Уралу

Він народився в Житомирі. Закінчивсь кадетський корпус в Києві. Друкував українські видання в Петербурзі. Повернувся в Україну для розгортання РУП. Закінчив університет в Женеві. Партизанив на Уралі, який вже добре пізнав. Саме він прийняв і поселив царську родину в Єкатеринбурзі, яка у подальшому була розстріляна. Його ім’я носить гора – одна з трьох найвищих на Уралі.

Данило Скоропадський. "Валет" у колоді карт МГБ СССР

"33-літній принц України одного дня може стати центральною фігурою у великім повстанні, від якого може залежати доля Європи і України", - так наприкінці 1930-х років писали у пресі про гетьманича Данила Скоропадського після його поїздки до США та Канади за дорученням батька. З 1941 року син Павла Скоропадського став об'єктом уваги радянських спецслужб під оперативним псевдо "Валет".

Життя на війні та поза нею. Уривок з книги Івана Гоменюка "Мурашник. Нотатки на манжетах історії..."

Багато науковців називають Першу світову війною технологій. Справді, безліч технічних новинок і новацій випробовувалися саме тут. Зросла роль авіації, яку раніше воєначальники вважали дорогою й непотрібною розвагою. Авіатори були потрібні для розвідки та спостереження, набувала поширення бомбардувальна авіація, а повітряні бої вже не були дивиною навіть на Східному фронті.