IN MEMORIAM: помер дисидент Євген Пронюк

Євген Пронюк відійшов у вічність у віці 86 років.

Про це повідомив Олесь Шевченко.

"Рано-вранці 21 серпня 2023 року покинув нас назовсім наш колега, перший голова Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, багатолітній в'язень кучинського сумновідомого лагера 36, філософ, член проводу Української Гельсінської Спілки, народний депутат України другого скликання, Герой України Євген Пронюк", - написав Олесь Шевченко.

Похорон Євгена Пронюка відбудеться 23 серпня.

Церковна панахида розпочнеться у Покровській церкві (Поділ, вулиця Покровська) о 10 год. 30 хв.

О 12 годині похоронна процесія вирушить до крематорію на Байковому цвинтарі. Після прощання з покійником учасники похорону будуть запрошені на поминальний обід. Згідно із заповітом небіжчика, його прах знайде вічний спокій поруч із могилою його дружини на Південному цвинтарі.

Народився 26 вересня 1936, с. Хом'яківка на Івано-Франківщині в сім'ї коваля Василя, учасника підпілля ОУН-УПА.

Впродовж 1957–1962 років навчався на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1962 року працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

1964 року написав для самвидаву статтю "Стан і завдання Українського визвольного руху", пізніше вилучену КДБ при арештах багатьох опозиціонерів у серпні — вересні 1965.

У 1972 році звинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди з метою підриву й ослаблення радянської влади, 1973 засуджений Київським обласним судом на 7 років таборів суворого режиму (відбував у Пермській області) і 5 років заслання (заслання відбував у Казахстані) . Повністю відбувши термін, у квітні 1984 року повернувся в Київ.

1988 року бере участь у створенні Української Гельсінкської Спілки, був членом її виконкому. Того ж року, як член ініціативної групи, створював Український "Меморіала" ім. В. Стуса.

1989 року Пронюк ініціював створення, всупереч заборонам КДБ, нинішнього 40-тисячного Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих, установчі збори якого відбулися в Києві на Львівській площі під небом у червні 1989. З тих пір його незмінний голова. Був серед організаторів Народного Руху України.

1990 року обраний депутатом Київської міської ради, був членом її президії, 1992–1993 — головою демблоку міськради, 1992–1994 завідував сектором міськради з гуманітарних питань.

З 1994 року — народний депутат України 2-го скликання від Тисменицького виборчого Івано-Франківської обл. 

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.