Родини загиблих захисників закликають президента створити Національне військове кладовище в Києві

Родини загиблих захисників просять зустрічі з президентом Зеленським через проблеми із створенням Національного військового кладовища в Києві.

Про це йдеться у заяві ГО "Серце нАЗОВні", яку оприлюднила її представниця Віра Литвиненко.

"Ми, родини загиблих захисників Маріуполя, Азовсталі та всієї України. Пішов другий рік, як загинули наші сини і доньки, батьки, чоловіки та дружини. Ми не можемо гідно поховати своїх героїв, так як влада пообіцяла створити Національне військове кладовище в м. Києві і не виконує своїх обіцянок! Нас водять майже рік по колу. Тому, вимушені публічно звернутись до президента: закликаємо втрутитись в цю ситуацію, розірвати ганебне коло обіцянок і нарешті почати створення військового кладовища в м. Києві", - йдеться у повідомленні.

У своєму зверненні родичі вказують, що Національне військове меморіальне кладовище досі не будується, попри те, що є узгоджена позиція про його розташування у Биківні.

"Київрада оперативно ухвалила рішення про виділення під Національне військове меморіальне кладовище 8 га землі, яка перебуває у власності міської громади. Верховна Рада, своєю чергою, скоротила терміни і спростила процедури для виділення земельної ділянки під військове кладовище. Проте закон досі не підписаний Вами (президентом – ред.), не опублікований і не вступив в силу", - йдеться у зверненні.   

Родичі стверджують, що представники уряду вже пропонували їм створити меморіал в іншому місці, що означало б проходження "всього бюрократичного шляху спочатку".

"Просимо про особисту зустріч президента з родинами полеглих героїв для конструктивної комунікації із Офісом президента", - йдеться у зверненні.  

Як повідомляла УМ, у київській Биківні розмістять Національне військове меморіальне кладовище (НВМК). І  хоча спершу його хотіли облаштувати на Лисій Горі, нині ухвалено рішення, що Меморіал загиблим від російської агресії військовим створять у межах Биківнянського лісу й ділянки Дарницького лісництва.

20 квітня 2023 року мер Києва Віталій Кличко повідомив, що у Києві розпочато процедуру створення Національного військового меморіального кладовища в Биківні. За його створення відповідає держава і місце визначив уряд.  

За словами Кличка, загальна площа Національного військового меморіального кладовища сягне майже 100 гектарів.

2 травня Верховна Рада України підтримала законопроєкт щодо розміщення Національного військового меморіального кладовища у Дніпровському районі Києва.

 
 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.