На Личаківському військовому цвинтарі демонтують радянські меморіальні плити

На Личаківському військовому кладовищі фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду.

Про це повідомила пресслужба Львівської обласної ради.

На Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду. Зокрема, розпочали демонтаж центральної алеї Марсового поля.

За словами керівника Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослава Шеремети, під час цього етапу буде проведено демонтаж плит центральної алеї та бетонного покриття, а потім – ексгумація останків.

Згідно з документами, на цій території є 340 таблиць, на кожній з яких виписано по 10 прізвищ. Загалом – 3400 прізвищ.

"Наші попередні дослідження показали, що документація, яку робив радянський режим, є далекою від реалій. Ймовірно, що не під усіма цими плитами є поховання. Тільки дослідження покажуть реальну картину. Після демонтажу плит і бетонної частини фахівці центру "Доля" проведуть дослідження. У випадку виявлення останків буде проведена ексгумація з подальшим перепохованням на одному з кладовищ Львова. Відповідно, що і плити будуть також перенесені" – наголосив Шеремета.

Він пояснив, що поховання тут відбувалися з 1945 до 1956 року, більшість – військовослужбовці НКВС, які боролися з українським визвольним рухом. А  у 1972 році радянська влада спорудила меморіал.

"Як показали результати першого етапу дослідження, насправді ніхто не займався перепохованням і увічненням пам'яті тих, хто тут лежав. Просто розрівняли надгробки, частину вивезли, а частину прикопали землею. Зробили центральну алею, а зліва і справа створили газон. Довгий час не було відомо, що під трав'яним газоном є поховання" – додав Святослав Шеремета.

Усі роботи з ексгумації планують завершити до кінця року, однак тривалість робіт залежатиме від погодних умов і від кількості виявлених нашарувань поховань.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.