IN MEMORIAM: помер очільник закарпатських політв'язнів Іван Коршинський

У віці 95 років помер Іван Коршинський, який очолював Закарпатську крайову організацію Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих.

Про це повідомили на сторінці Закарпатської ОВА у Facebook.

"Видатна постать в історії Закарпаття та всієї країни. Мудра і чуйна Людина. Людина-легенда. Його не зламали арешти радянської влади та роки в таборах ГУЛАГу", — пишуть в ОВА.

Іван Коршинський народився 5 червня 1928 у селі Буштино Закарпатської області. У 1945 році був заарештований органами МДБ СРСР, обвинувачувався у підпільній боротьбі проти більшовицького режиму, організованої ОУН. Згодом звільнений з ув'язнення.

У 1947—1948 роках — студент Ужгородського державного університету.

У 1948 році заарештований удруге, засуджений до 10-ти років ув'язнення за статтею 54-10 ч.1 КК УРСР "контрреволюційна агітація і пропаганда", термін ув'язнення відбував у таборі особливого режиму в Карагандинській області Казахської РСР. У 1955 році звільнений із ув'язнення.Продовжив навчання в Ужгородському державному університеті, медичний факультет якого закінчив у 1961 році.

Іван Коршинський був відомим лікарем-хірургом, знаним науковцем, громадським і культурним діячем, народним депутатом України ІІ скликання, почесним членом крайового товариства "Просвіта". Багато років поспіль він очолював Закарпатську крайову організацію Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих.

"Із Іваном Коршинським переплетена історія двох поколінь моєї родини. Він, як і брати Климпуші, зокрема Василь – брат мого діда – вижив у "Долині смерті" в Карагандинській області. А вже значно пізніше разом із татом Орестом Климпушем пан Іван представляв Закарпаття як депутат у Верховній Раді другого скликання. Це покоління – взірець стійкості і шляхетності, а ще великої віри в Україну. Це покоління, без якого ми би не прокинулися після тоталітарного сну", - написала на своїй сторінці у Facebook голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе.
 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.