Кінорежисера Сергія Параджанова реабілітували через 50 років після вироку

Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам'яті реабілітувала українсько-вірменського кінорежисера Сергія Параджанова.

Про це  повідомив директор УІНП Антон Дробович.

"Маємо дійсно історичну новину - Сергія Параджанова реабілітовано! Пів століття пройшло з часу судилища над ним, але тепер і в юридичному плані справедливість торжествує. Приємно писати про це у столітній ювілей з дня народження ключового автора українського поетичного кіно", - написав Антон Дробович.

На підтримку розгляду справи виступали Офіс президента України та українські правозахисники, зокрема Українська гельсінська спілка з прав людини. А матеріали для розгляду Нацкомісії з реабілітації надали УІНП та Державний архів Київської області.

"Історична правда перемагає забуття і репресії, а також зʼявляється надія, що згодом будуть розглянуті й інші складні та резонансні справи українських дисидентів, яких судили в СРСР як за політичними, так і за сфабрикованими загальнокримінальними статтями", - додав Дробович.

Сергій Параджанов - український та вірменський кінорежисер, сценарист. Відомий як режисер кінострічки "Тіні забутих предків" заснованої на однойменній повісті Михайла Коцюбинського.

4 вересня 1964 року під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова у київському кінотеатрі "Україна" відбулася акція протесту творчої інтелігенції, яка публічно засудила політичні репресії в Україні.

У 1973 році радянська влада звинуватила Параджанова в "українському націоналізмі та гомосексуалізмі" та засудила на п'ять років таборів суворого режиму.

 

Чорнобильська катастрофа. Смерть тисяч людей заради виживання радянського режиму

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 37 років тому – у 1986 році. Тодішній комуністичний режим до останнього намагався приховати інформацію про масштаби забруднення території та опромінення радіацією людей. Приховував не тому, що розумів масштаби і наслідки катастрофи. А тому, що влада завжди так працювала і показувала СРСР як найкращу в світі державу, в якій ніяких катастроф ніколи не відбувається

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.