У Полтаві презентували документальний фільм "Вогнехреща"

До 10-ї річниці Революції Гідності у Полтаві презентували фільм УІНП "Вогнехреща".

Про це повідомив Полтавський офіс УІНП.

"Вогнехреща" – це оповідь про події Революції Гідності, що відбувалися в Києві на вулиці Грушевського в кінці січня 2014-го року. 19 січня стало переломним моментом, тоді мирні протести проти влади переросли у збройне протистояння активістів і "Беркута".

Режисер фільму - співробітниця УІНП Тетяна Ковтунович. Ідея створення виникла під час роботи над усноісторичним проєктом УІНП "Майдан: усна історія". Фільм створено на основі спогадів людей, які були свідками та учасниками історичних подій на вулиці Грушевського у Києві.

"Цей фільм — це лише частинка спогадів, які увійшли в ширший проект "Майдан: усна історія". Український інститут національної пам'яті зібрав десь до 500 усних спогадів різних людей про ці події, і ось саме у цьому фільмі подано спогади учасників подій на вулиці Грушевського", - зазначив Олег Пустовгар, представник УІНП у Полтавській області.

Переглянути документальний фільм "Водохреща" можна за посиланням.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.