Спецпроект

Українці вимагають позбавити Волтера Доранті Пулітцерівської премії

Музей Голодомору закликає долучитися до підписання петиції про позбавлення американського журналіста Волтера Доранті Пулітцерівської премії, який доклався до приховування та заперечення Голодомору.

Про це інформує Музей Голодомору.

Волтер Дюранті – відомий журналіст, спеціальний кореспондент New York Times у Москві, який доклався до приховування та заперечення Голодомору. Його матеріали початку 1930-х років є яскравим прикладом дезінформації, яка допомагала комуністичному режиму приховувати від світу факти масової смертності від голоду. На жаль, у 1932 році за серію репортажів про життя в СРСР Дюранті вручили Пулітцерівську премію – найпрестижнішу журналістську нагороду.

У 2021 році Комітет США з вшанування Голодомору-геноциду (U.S. Committee for Ukrainian Holodomor Genocide Awareness) ініціював петицію про позбавлення Волтера Дюранті Пулітцерівської премії. На сьогодні її підписали більше 10 000 людей.

Історик, старший науковий співробітник нашого музею Андрій Козицький у своїй книзі "Велика брехня" пише: "Журналіст спробував висунути зручне для більшовиків пояснення: порівняно незначну смертність, за його словами, викликав не голод, а хвороби; а оповіді про голодування були сильно перебільшеними. Таким чином, В. Дюранті вдався до заперечення у формі тривілізації проблеми, свідомо її применшуючи та баналізуючи".

Хоча спроб позбавити Волтера Дюранті Пулітцерівської премії було декілька, він досі залишається її лауреатом. У 2003 році до дослідження діяльності цього журналіста було залучено незалежних експертів, які вказали, на значні маніпуляції Дюранті, але все ж Пулітцерівський комітет прийняв рішення залишити премію Дюранті.

Закликаємо долучитися до підписання цієї петиції за посиланням.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.