АНОНС: Презентація перевидання "Набої для розстрілу" Гелія Снєгірьова про справу СВУ

На Книжковому Арсеналі презентують перевидання "Набоїв для розстрілу" Гелія Снєгірьова – це розслідування про справу "СВУ" 30-х років.

31 травня на Книжковому Арсеналі видавництво "Комора" презентує одну з головних книжок українського "задушеного Відродження" 1970-х – "Набої для розстрілу" українського режисера й письменника Гелія Снєгірьова.

У презентації візьмуть участь письменниця Оксана Забужко, кінознавець Сергій Тримбач, доктор історичних наук Юрій Шаповал та історик і публіцист Олександр Зінченко.

Вони говоритимуть:

- про приголомшливе розслідування Гелія Снєгірьова як одну з головних книжок українського "задушеного Відродження" 1970-х, за яку автор заплатив життям

- як радянські спецслужби фабрикували справу, з якої почалася сталінська "гібридна війна" проти України 

- чому "Набої для розстрілу" – це своєрідний підручник чекістських технік, і чому зараз ми маємо досконало їх вивчити.

"Нарешті вона повертається до читача – одна з головних книжок українського "задушеного Відродження" 1970-х, за яку автор тоді заплатив життям: єдине, зроблене ще "по живих слідах" (за розпитами зацілілих свідків) дослідження вікопомного трагічного "процесу СВУ", без знання якого ні історія Голодомору, ні загалом історія України у ХХ столітті ніколи не буде повною.

Сьогодні, в умовах нової геноцидної війни Кремля проти України, "Набої для розстрілу" читаються як своєрідний підручник чекістських технік "намовляння до колаборації", конче потрібний нам усім не лише з історичного, а й із цілком прагматичного інтересу. Снєгірьову вдалося вивести на яв механізм, за яким чекісти "розвели як котят" (с) довірливу вкраїнську інтеліґенцію старої європейської школи, переконавши жертв "підіграти" катам у сценарії власного вбивства, – і це якраз той урок історії, що має бути засвоєний у кожній українській родині, яка прагне дожити до Перемоги", – говорить про книгу письменниця Оксана Забужко.

Гелій Снєгірьов народився в 1927 році в Харкові у родині літератора. Навчався на акторському факультеті Харківського театрального інституту. Згодом переїхав до Києва, де працював на "Укркінохроніці" режисером, завідувачем сценарного відділу, а ще протягом семи років був головним редактором.

У 1966 році Снєгірьов зафільмував несанкціонований мітинг до 25-х роковин розстрілів євреїв у Бабиному Яру. Там виступали Іван Дзюба, Віктор Некрасов та інші діячі. За це режисера понизили на посаді, а вже згодом вимагали публічно засудити свого багаторічного друга, письменника Віктора Некрасова.

У цей час дядько режисера, український письменник ​Вадим Собко, переконував його, що політично продати друга й привселюдно зректися дружби – ​це цілком нормальний радянський учинок, навіть мати Гелія свого часу донесла на молодих ватажків "СВУ" до ЦК комсомолу. Так він штовхнув племінника до вивчення справи "СВУ".

Автор закінчив роман 1976 року, але не поспішав публікувати: переживав, що основному свідку – Борису Матушевському – кадебісти не дадуть після цього жити. 1977 року Борис помер, і Гелій передав текст для публікації за кордоном.

За Снєгірьовим розпочали цілодобове стеження, а 22 серпня 1977 року заарештували. Після катувань у тюремній лікарні, де Гелій написав "розкаяння" й наклеп на Некрасова, його перевезли у Жовтневу лікарню, де той доживав свій вік і дивом залишив по собі ще один текст – "Тюремний щоденник", де описував усе, що з ним відбувалося у вʼязниці.

"Набої для розстрілу", а перша назва "Ненько моя, ненько…" – це лірична розвідка Гелія Снєгірьова про судовий процес над учасниками "Спілки визволення України", де провідних українських інтелектуалів, культурних і громадських діячів влада звинуватила в антирадянській діяльності, засудила до ув'язнень і так позбавила українське селянство "головних голосів" акурат за два роки до Голодомору.

Гелій Снєгірьов за вирізками з газет і свідченнями підсудного Бориса Матушевського реконструює судилище у справі "СВУ", підкреслюючи його театральність і вже в 1970-х роках доходячи висновку, що воно було цинічно сфабриковане. 

Коли: 31 травня, презентація розпочнеться о 10:15.

Де: на Видавничій сцені.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.