У Львові з'явиться вулиця Старосольських та сквер Мирослава Симчича

У Львові триває деколонізація.

Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.

Відповідне рішення було прийнято на пленарному засіданні Львівської міської ради 4 липня.

"Загалом у Львівській громаді за останній час перейменували 55 вулиць, що були названі на честь російських діячів чи асоціювалися з Російською імперією, Росією чи радянською пропагандою", - зазначили у ЛМР.

Відтак, вулицю Карпінського у Львові перейменували на честь родини правників та громадських діячів Старосольських.

"Це довгожданна подія для українських правників, істориків, Пласт - український скаутинг пам'яткоохоронців! Гідне вшанування пам'яті зокрема Володимира Старосольського, чиєї могили немає. Старосольські повертаються до Львова!", - відреагував на перейменування Андрій Котлярчук, директор Державного історико-культурного заповідника "Тустань".

Також в місті зʼявиться сквер політвʼязня та сотенного УПА Мирослава Симчича. На наступному засіданні будуть обговорювати, який саме зі скверів міста матиме ім'я сотника УПА.

Окрім того, прийнято рішення деколонізувати наступні вулиці: Буйка, Бучми, Волощака, Червона, Бурденка (Брюховичі),  Макаренка (Брюховичі). Також підтримано озвучені на сесії пропозиції щодо деколонізації вул. Смолича, площа Липнева.

На які саме назви їх буде перейменовано - винесуть додатково на сесію Львівської міської ради.

Крім того, на пленарному засіданні уточнили назви ще трьох вулиць у Залізничному та Личаківському районах. Так, вул. Прогулкова стала вул. Прогулянковою, вул. Дубінська – вул. Дубенською, вул. Орельська  – вул. Орільською.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.