АНОНС: Вставка "На сторожі Святої Софії"

17 вересня у Києві відбудеться виставка "На сторожі Святої Софії".

Про це повідомив автор і головний куратор виставки Віталій Нахманович. 

Софія Київська – символ єдиної давньоруської церкви Володимирова Хрещення, катедральний собор, зведений великим київським князем Ярославом Мудрим і відновлений стараннями митрополита Петра Могили і гетьмана Івана Мазепи.

Софійська площа – стародавній вічовий майдан, місце проголошення універсалів Центральної Ради і Акту Злуки, обрання гетьманом Павла Скоропадського і початку Живого ланцюга, мітингів і молебнів, парадів і демонстрацій часів Визвольних змагань і відновлення Незалежності.

Усі ці сенси вміщують простори виставки "На сторожі Святої Софії", присвяченої російсько-українській війні як наслідку багатовікового протистояння української та російської цивілізацій, що від початку несуть у світ протилежні цінності.

Виставка складається з трьох тематичних просторів.

Жовта зала демонструє безперервність української цивілізації від Княжої доби, розвиток церкви та науки, ремесла та промисловості, освіти та мистецтва, становлення держави і деколонізацію. І на цьому тлі – руйнівні наслідки російської військової агресії.

Червона зала розкриває домінуючі властивості російсько-радянської цивілізації, що веде свій родовід від часів Золотої Орди, – імперську ідеологію та агресивну пропаганду, авторитарну владу та тоталітаризм, примус та репресії, загарбницькі війни та культ війська.

Зелена зала занурює в історію захисту Києва від російських окупантів у лютому-березні 2022 р. і демонструє наслідки варварських діянь Росії – воєнні злочини і руйнування, атаки на мирну інфраструктуру і масові вбивства.

Сьогодні вкотре зіткнулися два світи – "рускій мір" агресорів і руйнівників та український світ духовної сили, народної волі й величі, що безперервно веде боротьбу за збереження своєї державності, за можливість творити свою цивілізацію.

Проєкт реалізували:

Музей історії міста Києва

Національний музей історії України у Другій світовій війні

Коли: Виставка працюватиме від 18 вересня 2024 р., з середи по неділю

Де: у Музейно-виставковому центрі Музею історії міста Києва, вул. Б. Хмельницького, 7, 2-й поверх

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.