АНОНС: Публічне інтерв’ю з Христею Храновською «Щоденники війни: про що пишуть українські діти?»

27 листопада у рамках документаційного проєкту «Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні» Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, відбудеться публічне інтерв’ю з Христею Храновською. Захід проходитиме у Музеї історії міста Києва.

Христя Храновська — відома меценатка, завдяки якій реалізовано чимало соціальних, освітніх та культурних ініціатив. Серед останніх — створення пересувної виставки "Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей", яка привернула увагу світової спільноти в багатьох країнах Європи та у США.

Модеруватиме інтерв'ю Наталія Ємченко, директорка з комунікацій SCM, членкиня Наглядової Ради Фонду Ріната Ахметова.

Під час бесіди "Щоденники війни: про що пишуть українські діти?" будемо говорити про:

— Форми і формати дитячих его-документів;

— Щоденники як інструмент адвокації прав дітей і відновлення справедливості;

— Значення дитячих щоденників у свідченнях українців про війну.

Вхід вільний за підтвердженою реєстрацією.

Коли: 27 листопада, о 17:30

Де: у Музеї історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7)

Музей "Голоси Мирних" містить вже понад 120 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.

 

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.