АНОНС: Публічне інтерв’ю з Христею Храновською «Щоденники війни: про що пишуть українські діти?»

27 листопада у рамках документаційного проєкту «Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні» Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, відбудеться публічне інтерв’ю з Христею Храновською. Захід проходитиме у Музеї історії міста Києва.

Христя Храновська — відома меценатка, завдяки якій реалізовано чимало соціальних, освітніх та культурних ініціатив. Серед останніх — створення пересувної виставки "Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей", яка привернула увагу світової спільноти в багатьох країнах Європи та у США.

Модеруватиме інтерв'ю Наталія Ємченко, директорка з комунікацій SCM, членкиня Наглядової Ради Фонду Ріната Ахметова.

Під час бесіди "Щоденники війни: про що пишуть українські діти?" будемо говорити про:

— Форми і формати дитячих его-документів;

— Щоденники як інструмент адвокації прав дітей і відновлення справедливості;

— Значення дитячих щоденників у свідченнях українців про війну.

Вхід вільний за підтвердженою реєстрацією.

Коли: 27 листопада, о 17:30

Де: у Музеї історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7)

Музей "Голоси Мирних" містить вже понад 120 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.

 

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.