У Музеї діаспори віднайшли фото класу, у якому навчалися крутянці

Про бій під Крутами розповідають унікальні матеріали з архіву українського діаспорного художника й військового Армії УНР Віктора Цимбала, нещодавно переданого до колекції Музею української діаспори.

Про це повідомили в Музеї української діаспори.

На фото – учні 7 класу Другої київської гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства. В центрі – класний керівник Микола Зеров. Стоїть перший зліва – Віктор Цимбал. Майбутній мистець записався до Студентського куреня (а саме Самокатної Сотні) – допоміжного куреня, який був організований при курені Січових Стрільців на початку січня 1917 року для боротьби проти більшовиків та охорони ладу й спокою в Києві. Більшість учасників цього куреня трагічно загинули у 1918 році під Крутами. Віктора Цимбала від цієї участі врятував батько, не пустивши й силоміць затримавши його вдома.

 
Музей української діаспори

"Всі ми середньошкільники м. Києва ще задовго перед тим об'єдналися в організацію, яка називалася "Осередок". Звідти з Осередку вийшла думка утворити Сам.Сотню. Пару разів відбувалися збори. Яких пару разів вартували з рушницями коло Ц.Р.  Зазвичай це робилося спонтанно, випадково. Бо ми училися в гімназії і лекції невільно було пропускати. Само собою зрозуміло, що в таких умовах ми не могли мати ніякого військового вишколу. Батько мене не пустив з хати, тим самим я пропустив нагоду попасти в "Термопільські герої"", - згадував про трагедію Крут у своїх спогадах, ймовірно написаних у 1960-х роках в Детройті, Віктор Цимбал.

 
Музей української діаспори

В інших нотатка Цимбал зазначив, що під Крутами загинули двоє учнів з його класу: "Соколовський і Е. Тарновський... З 8ї(?) два Кольченко і Волошин. Ігорю Лоському пощастило і його сховали селяни найближчого села".

Музей української діасопри готує до відкриття експозицію художника Віктора Цимбала, яка стане першим оприлюдненням наукового опрацювання архіву й відкриє ще більше цікавих експонатів і фактів про мистця й військового Армії УНР. 

Теми

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".