У Музеї діаспори віднайшли фото класу, у якому навчалися крутянці

Про бій під Крутами розповідають унікальні матеріали з архіву українського діаспорного художника й військового Армії УНР Віктора Цимбала, нещодавно переданого до колекції Музею української діаспори.

Про це повідомили в Музеї української діаспори.

На фото – учні 7 класу Другої київської гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства. В центрі – класний керівник Микола Зеров. Стоїть перший зліва – Віктор Цимбал. Майбутній мистець записався до Студентського куреня (а саме Самокатної Сотні) – допоміжного куреня, який був організований при курені Січових Стрільців на початку січня 1917 року для боротьби проти більшовиків та охорони ладу й спокою в Києві. Більшість учасників цього куреня трагічно загинули у 1918 році під Крутами. Віктора Цимбала від цієї участі врятував батько, не пустивши й силоміць затримавши його вдома.

 
Музей української діаспори

"Всі ми середньошкільники м. Києва ще задовго перед тим об'єдналися в організацію, яка називалася "Осередок". Звідти з Осередку вийшла думка утворити Сам.Сотню. Пару разів відбувалися збори. Яких пару разів вартували з рушницями коло Ц.Р.  Зазвичай це робилося спонтанно, випадково. Бо ми училися в гімназії і лекції невільно було пропускати. Само собою зрозуміло, що в таких умовах ми не могли мати ніякого військового вишколу. Батько мене не пустив з хати, тим самим я пропустив нагоду попасти в "Термопільські герої"", - згадував про трагедію Крут у своїх спогадах, ймовірно написаних у 1960-х роках в Детройті, Віктор Цимбал.

 
Музей української діаспори

В інших нотатка Цимбал зазначив, що під Крутами загинули двоє учнів з його класу: "Соколовський і Е. Тарновський... З 8ї(?) два Кольченко і Волошин. Ігорю Лоському пощастило і його сховали селяни найближчого села".

Музей української діасопри готує до відкриття експозицію художника Віктора Цимбала, яка стане першим оприлюдненням наукового опрацювання архіву й відкриє ще більше цікавих експонатів і фактів про мистця й військового Армії УНР. 

Теми

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.