«Крутянці» Кушніри: верифікація історичними джерелами

У різних виданнях та публікаціях про бій під Крутами серед його учасників постійно згадуються двоюрідні брати Кушніри – Іван та Михайло. Нібито обидвоє родом з Галичини, з с.Купновичі. Іван нібито загинув, а Михайлові "пощастило повернутись живим". Та чи є підстави вважати, що вони брали участь у бою?

Опираючись на доступні нині історичні джерела, немає підстав стверджувати, що Іван Кушнір, уродженець с.Купновичі, загинув, а Михайло Кушнір брав участь і вижив, у бою під Крутами наприкінці січня 1918 року. Іван Кушнір цілком заслуговує на свою частку пам'яті від громади та держави як вояк УГА, якщо така інформація підтвердиться.

 

У різного роду виданнях та публікаціях про бій під Крутами серед його учасників постійно згадуються двоюрідні брати Кушніри – Іван та Михайло. Нібито обидвоє родом з Галичини, з с.Купновичі. Іван нібито загинув, а Михайлові "пощастило повернутись живим".

Та чи є підстави вважати, що вони брали участь у бою?

У 1963 р., до 45-ї річниці, а потім через 5 років, бою під Крутами у кількох виданнях вийшов друком нарис Михайла Кушніра "Бій під Крутами". При цьому автор сам назвав свій текст нарисом. Зауважимо, не спогадами, а нарисом. Нариси – це ближче до художнього твору, до публіцистики, аніж до мемуарів.

Будь-яких афіліацій автора нарису у публікаціях не вказано. Але, до редколегії часопису "Визвольний шлях" (а саме у цьому часописі був першодрук нарису) входив Михайло Кушнір – уродженець Станіславова, доктор філософії, професор, член НТШ, ветеран УГА, член і голова кількох громадських організацій, художник та публіцист. Думаю, що це саме він написав нарис.

 
Михайло Кушнір – автор нарису "Бій під Крутами"

У Кушніровому "Бою під Крутами" дуже багато художніх прийомів, емоцій, а також популярних у 1960-х рр. у середовищі української еміграції претензій до влади УНР. І немає жодної вказівки, що автор сам брав участь у подіях.

Тож ім'я Михайла Кушніра потрапило до списків учасників бою під Крутами, що кружляють Інтернетом тільки на підставі того, що він написав нарис про бій.

Уже за незалежної України, коли інформація про обставини бою стала широко доступною, почали розшукувати родичів крутянців. І віднайдено пані Євгенію Кушнір з м.Рудки. Її спогади про рідного брата Івана та двоюрідного Михайла Кушнірів були записані у вигляді листа та опубліковані у збірнику "Крути: січень 1918" (за редакцією Ярослава Гаврилюка).

До викладених у цьому документі біографічних фактів про Михайла Кушніра є багато питань.

Пані Євгенія вказала, що Михайло виїхав до Франції. На ресурсі Fichierdes décès ми знайшли інформацію про Мішеля Кушніра, який народився 24 жовтня 1911 року у с. Wiackowice (в очі впадає подібність до згаданого пані Євгенією села В'язковичі) та помер 22 лютого 2000 року у Лувіньї (департамент Мозель, Франція).

Утім, нас цікавить участь у бою під Крутами. Прямих слів про це у Євгенії Кушнір немає! Єдине – що вступив у Січові Стрільці та воював, а це зовсім не рівнозначно участі у бою під Крутами. І, якщо наша гіпотеза про француза Мішеля Кушніра вірна, то у Січових Стрільцях він воювати не міг, бо народився лише 1911 року.

 
План розташування кладовища УГА у Вінниці

Щодо Івана Кушніра пані Євгенія згадала, що їх батько "довідався, що захворів на тиф і помер у Вінниці". Тобто, теж не загинув під Крутами, хоча, можливо, і був там. Натомість історія про масову смертність вояків УГА від тифу у Вінниці у 1919 році є доволі відомою, а ймовірність смерті там Івана Кушніра – досить високою.

Отже, спираючись на доступні нині історичні джерела немає підстав стверджувати, що Іван Кушнір, уродженець с.Купновичі (це ще теж треба перевірити), загинув, а Михайло Кушнір брав участь і вижив, у бою під Крутами наприкінці січня 1918 року. Іван Кушнір цілком заслуговує на свою частку пам'яті від громади та держави як вояк УГА якщо така інформація підтвердиться.

Теми

Олексій Мустафін: Переклад з минулого. Codex Cumanicus - ключ до вітчизняної історії

11 липня 1303 року – особливий день в календарі кримської, та й української історії загалом. Адже саме ця – не по-середньовічному точна - дата зазначена на першій сторінці так званого Codex Cumanicus - або ж "Кипчацького кодексу" - унікальної збірки рукописних текстів з колекції венеційської бібліотеки Святого Марка.

: Звернення щодо знищення надгробка професора Богдана Лепкого

5 липня стало відомо, що на Раковицькому кладовищі в Кракові невідомі сплюндрували могилу українського письменника, науковця та професора Богдана Лепкого. Науковці Ягеллонського університету та українська академічна спільнота засудили акт вандалізму та закликали відновити барельєф та гідно вшанувати Богдана Лепкого. Публікуємо лист-звернення українською та польською мовами. Звернення відкрите для підписання.

Назар Косенко: Історичне значення державотворення 1941 року

85 років тому, 9 липня 1941-го, у Львові німецька служба безпеки (СД) заарештувала голову тимчасового національного уряду України – Українського державного правління Ярослава Стецька після його відмови згортати державотворчу діяльність. Ця подія ознаменувала собою початок придушення гітлерівцями започаткованого Актом 30 червня процесу відновлення Української держави.

Сергій Рябенко: Одинадцять ксьондзів, до двох тисяч поляків та один радянський агент: російська ІПСО, яка не "злетіла"?

Уранці 5 липня 2026 року керівник українського Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко повідомив у своєму телеграм-каналі, що російська ФСБ готує інформаційну операцію, спрямовану на розкол між Польщею та Україною. "Співробітники фсб рф, - йшлося у його дописі, - планують оприлюднити сфальсифіковані документи щодо подій Другої світової війни, а саме – Волинської трагедії на 5 липня, щоб спробувати підірвати українсько-польські відносини. Російські державні медіа мають задачу розносити цю історію".