Історикиню Оксану Кісь призначили головою Національного фонду досліджень України

Історикиню та антропологиню Оксану Кісь призначили новою головою Національного фонду досліджень України.

Про це повідомили на сайті уряду.

"Це не почесна посада і не нагорода, а величезна відповідальність і важка праця на громадських засадах, тому не заздріть. Краще долучайтеся – у нас багато роботи для експертів/ок в межах оцінювання конкурсних заявок і для членів/ок конкурсних комісій, а ще – трохи грошей для найкращих вчених на їхні суперські дослідницькі проєкти. Я відкрита до розмови про те, як Фонд може краще відповідати на запити академічної спільноти і радо вислухаю конструктивну критику", – написала Оксана Кісь на своїй сторінці у Фейсбук.

Оксана Кісь — українська науковиця, історикиня та антропологиня, докторка історичних наук, провідна наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. Вона є президенткою Української асоціації дослідниць жіночої історії та співзасновницею Української асоціації усної історії. З 2019 року є членкинею наукової ради НФДУ, головою секції соціальних та гуманітарних наук, заступницею голови Фонду.

Наукові інтереси історикині охоплюють українську жіночу історію, феміністську антропологію, усну історію, гендерні трансформації в постсоціалістичних країнах, феміністські студії і фемактивізм в сучасній Україні, повсякденне життя у таборах переміщених осіб у повоєнній Європі.

Авторка та упорядниця кількох книг, зокрема збірки наукових праць "Жінки Центрально-Східної Європи в часи Другої світової війни: специфіка досвіду в часи екстремального насильства", "Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти", а також "Жінка в традиційній українській культурі другої половини XIX – початку XX ст.".

"Оксана Романівна Кісь має багаторічний досвід у наукових дослідженнях та управлінні науковими проєктами. Її фахові знання і стратегічне мислення будуть спрямовані на подальший розвиток НФДУ та підтримку наукових ініціатив, що сприяють зміцненню наукового потенціалу країни", – додали в Національному фонді досліджень.

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.