У Польщі вшанували жертв трагедії у Сагрині

10 березня у Сагрині відзначили 81 роковини масового вбивства українців.

Про це пише громадська організація "Українське товариство".

Православний архиєпископ Люблинський і Холмський Авель спільно з сонмом духовенства єпархії відправив урочисту панахиду біля пам'ятника в честь загиблих на місцевому кладовищі у Сагрині.

Варто відзначити, що це вперше за п'ять років панахида в роковини Сагринської трагедії була виголошена церковно-слов'янською мовою з українською вимовою, а окремі фрагменти богослужіння звучали українською мовою.

Після завершення богослужіння біля пам'ятника поклали вінки делегації: Львівського Товариства "Холмщина", Волинського Товариства "Холмщина", Українського Товариства – від імені українців Холмщини та Люблина, Спілки українців "Пам'ять і спадщина". На завершення учасники скорботних урочистостей традиційно проспівали гімн України.

10-11 березня 1944 року польські підрозділи Армії Крайової разом з так званими Батальйонами хлопськими (польськими партизанськими силами які складалися переважно із місцевих селян) атакували українські села на Холмщині: Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків, Модринь, М'ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі, Шиховичі, повністю або частково спаливши їх. Польський наступ тривав протягом кількох наступних тижнів. В ході цієї операції було вбито від 1500 до 2000 українців. 

 

 

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.