Юрія Рейта нагородили орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня

Лідер Громадської ініціативи з догляду за могилами воїнів УНР у Варшаві Юрій Рейт указом Президента України нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Про це йдеться в Указі Президента України №145/2025 від 26 лютого 2025 року.

"За вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі постановляю - Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня Рейнта Юрія - лідера Громадської ініціативи з догляду за могилами воїнів Української Народної Республіки у Варшаві, Республіка Польща", - пише у документі.

Юрій Рейт — перший голова Об'єднання українців у Польщі. Президент Європейського конгресу українців (1995—1996), голова Головної ради Об'єднання українців у Польщі (1996—1998). Тепер займається впорядкуванням українських військових поховань у Польщі.

"У цей час хочу згадати гурт людей. Ваша стійкісь поглядів про минуле, стратегічне інвестування у майбутнье - давала мені силу і впевність що до реалізації починів корисних для чергових поколінь українців: будування іміджу України у світі, допомога у розвитку державотворчих, а водночас європейських стандардів в усіх сферах функціонування незалежної, демократичної України та будови добросусідських полсько-українських відносин", - зазначив Юрій Рейт на своїй сторніці у Фейсбук.

Орден князя Ярослава Мудрого  — державна нагорода України для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність. Знак ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня виготовляється зі срібла, зворотний бік знака плоский, з вигравіюваним номером знака та словами "Мудрість, честь, слава".

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.