Митрополичі сади та бібліотеку Шептицького у Львові повернуть УГКЦ

Після тривалої судової тяганини Митрополичі сади у Львові остаточно передадуть Українській греко-католицькій церкві.

Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.

Відповідний меморандум 5 березня підписали Львівська ОВА, Львівська міська рада, адміністрація Держспецзв`язку, Концерн радіомовлення і Курія Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви.

"Сторони досягнули компромісу та напрацювали дорожню карту щодо передачі Митрополичих садів і будівлі по вулиці Листопадового Чину, 28, у Львові для потреб УГКЦ. Надзвичайно важливо, що передача відбуватиметься у належний та законодавчо визначений спосіб із забезпеченням інтересів Церкви, громади та держави", — зазначив Максим Козицький.

Львівська міська рада передасть комунальну ділянку нижніх Митрополичих садів Львівській ОВА, тобто державі. Концерн радіомовлення припинить користування іншими двома ділянками садів. Держспецзв'язку передасть будівлю бібліотеки на вулиці Листопадового чину, 28 Львівській ОВА. І вже після цього ОВА об'єднає три земельні ділянки в одну і передасть весь земельний комплекс разом з бібліотекою Церкві.

"Це більше, ніж просто юридичне рішення. Це відновлення справедливості та поваги до спадщини нашого міста. Те, що колись було відібрано комуністами, має належати його законним власникам", — коментує міський голова Львова Андрій Садовий.

Митрополичі сади заклали у 1762-1771 роках. Територія належить до спадщини ЮНЕСКО. У постійному користуванні Львівської архиєпархії УГКЦ перебували верхні сади, де відбуваються урочистості, концерти. Водночас нижні сади, за які була суперечка, занедбані, територію не використовували. Під час радянської окупації, 1951 року, цю ділянку передали Львівському обласному управлінню зв'язку.

 
Теми

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.