IN MEMORIAM: Відійшов у вічність режисер Олександр Муратов

У віці 89 років помер режисер, сценарист та письменник Олександр Муратов.

Про це повідомляє Національна спілка кінематографістів України.

"Він залишив після себе свої ігрові та документальні фільми, кіносценарії, літературну спадщину і добрі спогади колег та друзів... Достойно, плідно прожите життя... Спочивайте з миром, дорогий Олександре Ігорьовичу. Всі спілчани сумують разом із вашими рідними та близькими", — йдеться у повідомленні.

Прощання з режисером відбудеться у четвер, 17 квітня, об 11:00 у центральній ритуальній залі Байкового кладовища в Києві.

Олександр Муратов народився в родині харківського поета і драматурга Ігоря Муратова 21 квітня 1935 року. Працював на Одеській кіностудії, а також на Київської кіностудії імені О.Довженка.

На початку режисерської кар'єри Муратов зняв декілька фільмів у співавторстві з іншими режисерами — "Наш чесний хліб" (1964) разом з дружиною Кірою Муратовою та "Маленький шкільний оркестр" (1968) з Миколою Рашеєвим.

А з 1991 по 1996 роки зняв трилогію за творами Миколи Хвильового: "Танго смерті" (за твором "Повість про санаторійну зону"), "Геть сором!" (за повістю "Сентиментальна історія") і "Вальдшнепи" за однойменним романом.

За цю кінотрилогію він одержав премію Всеукраїнського культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка "За визначний внесок у національне та державне відродження України".

У 2024 році режисер подбав про збереження своєї колекції, передавши інституції до Кіноархіву, Музею кіно та Фільмофонду фотографії, диски з фільмами, асамбляжі, афіші, сценарії, книги, листи, монтажні аркуші. 

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".