АНОНС: Розмова з Олександром Клименком "Жити всередині історії: фотографія як свідчення часу"

23 травня відбуденться artist talk із воєнним фотокореспондентом Олександром Клименком.

Про це інформує Ukrainian Association of Professional Photographers - UAPP.

Олександр Клименко — один із тих фотографів, чия присутність стала невидимою частиною історії України. Він був на вулиці Грушевського 19 січня 2014 року. Він знімав фронт на Донбасі з перших місяців війни. Він документував Незалежність, Африканські конфлікти, руїни Слов'янська, фортеп'яно у розбитому будинку в Пісках — і тіла загиблих у морзі Бахмута.

Поговоримо:

– про інтуїцію та чуття, яке веде фотографа до серця події;

– про те, чому чорно-біле фото може вдарити сильніше, ніж найяскравіші кольори;

– про українську школу воєнної фотографії — і як вона виглядає у світових очах;

– про кадри, які не відпускають, і про ті, які не встиг зробити;

– про людей, з якими пройдено шлях: від Макса Левіна до "Да Вінчі".

Це не лише розмова про війну, камеру і майстерність. Це — розмова про пам'ять. І про те, як залишитись живим — у кожному сенсі.

Коли: 23 травня о 19:00, подія відбудеться онлайн. 

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.