АНОНС: Розмова з Олександром Клименком "Жити всередині історії: фотографія як свідчення часу"

23 травня відбуденться artist talk із воєнним фотокореспондентом Олександром Клименком.

Про це інформує Ukrainian Association of Professional Photographers - UAPP.

Олександр Клименко — один із тих фотографів, чия присутність стала невидимою частиною історії України. Він був на вулиці Грушевського 19 січня 2014 року. Він знімав фронт на Донбасі з перших місяців війни. Він документував Незалежність, Африканські конфлікти, руїни Слов'янська, фортеп'яно у розбитому будинку в Пісках — і тіла загиблих у морзі Бахмута.

Поговоримо:

– про інтуїцію та чуття, яке веде фотографа до серця події;

– про те, чому чорно-біле фото може вдарити сильніше, ніж найяскравіші кольори;

– про українську школу воєнної фотографії — і як вона виглядає у світових очах;

– про кадри, які не відпускають, і про ті, які не встиг зробити;

– про людей, з якими пройдено шлях: від Макса Левіна до "Да Вінчі".

Це не лише розмова про війну, камеру і майстерність. Це — розмова про пам'ять. І про те, як залишитись живим — у кожному сенсі.

Коли: 23 травня о 19:00, подія відбудеться онлайн. 

 

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?