38-ій бригаді морської піхоти присвоєно почесне найменування "імені гетьмана Петра Сагайдачного"

Президент України Володимир Зеленський присвоїв почесне найменування "імені гетьмана Петра Сагайдачного" 38-й окремій бригаді морської піхоти Військово-морських сил Збройних сил України.

Відповідний указ з'явився на офіційному сайті Глави держави.

"Присвоїти 38 окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України почесне найменування "імені гетьмана Петра Сагайдачного" та надалі іменувати її — 38 окрема бригада морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного Військово-Морських Сил Збройних Сил України", - йдеться у тексті указу.

Почесне найменування присвоєно з метою відновлення історичних традицій національного війська, зважаючи на зразкове виконання покладених завдань під час захисту територіальної цілісності та незалежності України.

"Це не просто відзнака — це спадкоємність поколінь. Петро Конашевич-Сагайдачний — символ стратегічного мислення, відваги й відданості Україні. Його приклад надихає нас, сучасних воїнів, до незламної боротьби за свободу та гідність українського народу", - зазначили у 38-ій окремій бригаді морської піхоти.

Указ набирає чинності з дня його опублікування.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.