До Дня Києва Національний музей історії України презентує рідкісні артефакти

До Дня Києва Національний музей історії України презентує спеціальну мінівиставку, присвячену одному з найцікавіших давньоруських скарбів, знайдених у столиці.

Про це повідомили в Національному музеї історії України.

7 червня 1896 року мешканець села Мишоловка, що нині є частиною Голосіївського району Києва, селянин Єфрем Терновий випадково натрапив на прихований скарб. Він знаходився у керамічній посудині, ймовірно, візантійській амфорі, яка, на жаль, не збереглася. Знайдені предмети були передані до археологічного музею при Університеті Святого Володимира та нині зберігаються в експозиції музею.

Скарб складається з 11 платіжних гривень, серед яких — рідкісні "чернігівські" гривні, що зустрічаються в давньоруських знахідках вкрай рідко та завжди окремо від інших типів платіжних гривень. Окрім того, у складі скарбу були 21 накладка від поясів, виготовлені, ймовірно, у Середній Азії чи Ірані. Орнаменти на них містять зображення людських фігур із німбами, лева, сфінксів, птаха та квітки. Особливо цікавими є дві накладки з арабськими написами, виконаними куфічним почерком, які означають "благополуччя", "влада" та "успіх".

"Мишоловський скарб — унікальне історичне свідчення, яке дозволяє нам глибше зрозуміти економічні та культурні зв'язки Київської Русі. Чернігівські гривні, знайдені в ньому, підтверджують складну систему грошового обігу та торгівлю з різними регіонами. Особливу увагу привертають поясні накладки, виготовлені в Ірані або Середній Азії. Їхні орнаменти та написи арабською мовою свідчать про міжнародну взаємодію та престижність таких виробів у Київській Русі. Ця знахідка є не лише історичним артефактом, але й ключем до розуміння тогочасної політичної та торгівельної географії", — розповідає куратор виставки, завідувач сектору каталогізації та моніторингу музею Максим Левада.

За історичними даними, скарб був прихований у кінці XI — на початку XII століття. Місце його знаходження — територія сучасної Мишоловки — розташоване між Багриновою горою, Голосіївським лісом і Китаївським археологічним комплексом.

Побачити мінівиставку можна з 25 травня 2025 року в Національному музеї історії України.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.