IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти франкознавиця Марія Оркуш

Відійшла у засвіти перша директорка реконструйованої садиби Івана Франка в Нагуєвичах Марія Оркуш.

Про це сповістив директор Державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі" Богдан Лазорак.

"Саме у переддень 109-х роковин смерті Івана Франка у засвіти відійшла справжня музейниця-франкознавиця, яка усе своє життя жила Франком задля збереження його унікальної спадщини майбутнім поколінням Українців", - написав на своїй сторнці у Фейсбук Богдан Лазорак.

Народилася Марія Оркуш 28 серпня 1941 р. в с. Сарни Яворівського району Львівської області. Навчалася у Сарнівській 7-річній школі та Краковецькій середній школі. Впродовж 1958 – 1960 рр. навчалася у Львівському культосвітньому технікумі.

З 1960 по 1962 рр. працювала на посаді художнього керівника в Ново-Милятинському будинку культури. У 1962 р. Марія Оркуш вступила на вечірнє відділення музичного факультету Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка.

1 серпня 1962 р. Марія Оркуш отримала скерування і призначення на посаду директора музею Івана Франка в Нагуєвичах. Упродовж січня 1963 р. – січня 1967 р. фактично керувала філією в Нагуєвичах, будучи на посаді наукового працівника.

У 1966 році за сприяння львівських музейників Марії Кіх та Віри Бонь, у одній із кімнат музею в Нагуєвичах вперше було відтворено експозицію із інтер'єром хати батьків письменника. У 1970-му силами Марії Оркуш до фондів нагуєвицької філії Львівського музею Івана Франка було привезено стіл і два стільці Г. Римаря із родинної стодоли в Добрівлянах, за яким Іван Франко проводив передвиборче віче у 1905 році.

Марія Оркуш брала дуже активну участь у відновленні "Садиби батьків Івана Франка" у 1981 р. Разом із Вірою Бонь і Марією Шутко вони серйозно доклалися до формування першої експозиції та відтворення родинної садиби Франків. 

У тому ж таки 1981 році Марія Оркуш брала активну участь в експедиції під керівництвом Богдана Возницького до церкви Св. Миколая Чудотворця, у якій хрестили Івана Франка, де їй вдалося віднайти і зберегти єдину на сьогодні збережену ікону Св. Миколая Чудотворця кінця XVIII ст., яка пам'ятає епоху Якова та Івана Франків.

У квітні 2000 році Марія Оркуш звільнилася з посади завідувача музею Івана Франка в Нагуєвичах. Впродовж 2006 – 2016 рр. виконувала обов'язки вченого секретаря цієї ж установи. Автор наукових та науково-популярних праць з історії та розвитку музею Івана Франка в Нагуєвичах, зокрема перших путівників 1970 р., 1978 р. та 2003 р.

 

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.