IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти франкознавиця Марія Оркуш

Відійшла у засвіти перша директорка реконструйованої садиби Івана Франка в Нагуєвичах Марія Оркуш.

Про це сповістив директор Державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі" Богдан Лазорак.

"Саме у переддень 109-х роковин смерті Івана Франка у засвіти відійшла справжня музейниця-франкознавиця, яка усе своє життя жила Франком задля збереження його унікальної спадщини майбутнім поколінням Українців", - написав на своїй сторнці у Фейсбук Богдан Лазорак.

Народилася Марія Оркуш 28 серпня 1941 р. в с. Сарни Яворівського району Львівської області. Навчалася у Сарнівській 7-річній школі та Краковецькій середній школі. Впродовж 1958 – 1960 рр. навчалася у Львівському культосвітньому технікумі.

З 1960 по 1962 рр. працювала на посаді художнього керівника в Ново-Милятинському будинку культури. У 1962 р. Марія Оркуш вступила на вечірнє відділення музичного факультету Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка.

1 серпня 1962 р. Марія Оркуш отримала скерування і призначення на посаду директора музею Івана Франка в Нагуєвичах. Упродовж січня 1963 р. – січня 1967 р. фактично керувала філією в Нагуєвичах, будучи на посаді наукового працівника.

У 1966 році за сприяння львівських музейників Марії Кіх та Віри Бонь, у одній із кімнат музею в Нагуєвичах вперше було відтворено експозицію із інтер'єром хати батьків письменника. У 1970-му силами Марії Оркуш до фондів нагуєвицької філії Львівського музею Івана Франка було привезено стіл і два стільці Г. Римаря із родинної стодоли в Добрівлянах, за яким Іван Франко проводив передвиборче віче у 1905 році.

Марія Оркуш брала дуже активну участь у відновленні "Садиби батьків Івана Франка" у 1981 р. Разом із Вірою Бонь і Марією Шутко вони серйозно доклалися до формування першої експозиції та відтворення родинної садиби Франків. 

У тому ж таки 1981 році Марія Оркуш брала активну участь в експедиції під керівництвом Богдана Возницького до церкви Св. Миколая Чудотворця, у якій хрестили Івана Франка, де їй вдалося віднайти і зберегти єдину на сьогодні збережену ікону Св. Миколая Чудотворця кінця XVIII ст., яка пам'ятає епоху Якова та Івана Франків.

У квітні 2000 році Марія Оркуш звільнилася з посади завідувача музею Івана Франка в Нагуєвичах. Впродовж 2006 – 2016 рр. виконувала обов'язки вченого секретаря цієї ж установи. Автор наукових та науково-популярних праць з історії та розвитку музею Івана Франка в Нагуєвичах, зокрема перших путівників 1970 р., 1978 р. та 2003 р.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.