У Празі до сторіччя українського музею в сенаті відкрили виставку

30 травня у Сенаті Чеської Республіки відбулося урочисте відкриття ювілейної виставки, присвяченої 100-річчю одного з перших українських музейних проєктів у Європі — Музею визвольної боротьби України в Празі.

Найвизначніша українська установа в Чехії – Музей визвольної боротьби України в Празі — 14 лютого 1945 року не пережив бомбардування. Музей діяв у Празі в 1925–1948 роках. Заснований з ініціативи українських емігрантів, які жили в Чехословаччині після поразки Української революції 1917–1921 років, отримав підтримку уряду Томаша Ґарріґа Масарика. Першу виставку відкрили 1 липня 1925. На зібрані серед українців кошти 1938 було придбано власний будинок, де з травня 1939 розмістився музей на вулиці Гориміровій 6, празький район Нусле. 

Ініціатори і лідери справи – видатні українські державні діячі, вчені, дипломати Дмитро Антонович, Степан Сірополко, Євген Вировий, Іван Горбачевський, генерал Михайло Омелянович-Павленко, Симон Наріжний. Фундатори Української академії мистецтв: Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек, Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. 

Продовж двох десятиліть Музей здобув вагу важливого центру українського культурного, наукового, громадського життя не тільки в Чехословаччині, але й в Європі.

"Твори українського образотворчого мистецтва, які пережили бомбардування Праги 1945 року, коли був зруйнований український музей, досі маловідомі широким колам як українських, так і чеських шанувальників мистецтва. Тому цією виставкою починаємо знайомити чеську і українську громадськість з надбанням і культурною спадщиною України в Празі", — повідомила Ярина Ясиневич, культурна менеджерка, кураторка, керівниця програм РФУ. 

В експозиції представлені унікальні архівні матеріали та мистецькі роботи, що ілюструють безперервність українського культурного процесу, а також артефакти із сучасної війни за незалежність, в якій Росія нещадно атакує культурну спадщину та ідентичність України. 

"Сто років — це не лише поважний ювілей, а й свідчення тривалої праці задля збереження пам'яті про нашу боротьбу за незалежність. Заснований емігрантами, які не змирилися з утратою державності, музей став духовним притулком для тих, хто плекав ідею вільної України. Ця виставка — це міст між поколіннями, свідчення стійкості наших традицій", — відкрив урочистості Ростислав Прокопюк, директор Українського інституту в Празі. 

Виставка до 100-річчя заснування Музею визвольної боротьби України в Празі працюватиме впродовж червня у галереї Vrtbovská zahrada. Вхід на виставку вільний.

Урочисте відкриття виставки для широкої громадськості відбудеться 1 червня, о 13:00. 

 

Теми

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.