У Празі до сторіччя українського музею в сенаті відкрили виставку

30 травня у Сенаті Чеської Республіки відбулося урочисте відкриття ювілейної виставки, присвяченої 100-річчю одного з перших українських музейних проєктів у Європі — Музею визвольної боротьби України в Празі.

Найвизначніша українська установа в Чехії – Музей визвольної боротьби України в Празі — 14 лютого 1945 року не пережив бомбардування. Музей діяв у Празі в 1925–1948 роках. Заснований з ініціативи українських емігрантів, які жили в Чехословаччині після поразки Української революції 1917–1921 років, отримав підтримку уряду Томаша Ґарріґа Масарика. Першу виставку відкрили 1 липня 1925. На зібрані серед українців кошти 1938 було придбано власний будинок, де з травня 1939 розмістився музей на вулиці Гориміровій 6, празький район Нусле. 

Ініціатори і лідери справи – видатні українські державні діячі, вчені, дипломати Дмитро Антонович, Степан Сірополко, Євген Вировий, Іван Горбачевський, генерал Михайло Омелянович-Павленко, Симон Наріжний. Фундатори Української академії мистецтв: Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек, Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. 

Продовж двох десятиліть Музей здобув вагу важливого центру українського культурного, наукового, громадського життя не тільки в Чехословаччині, але й в Європі.

"Твори українського образотворчого мистецтва, які пережили бомбардування Праги 1945 року, коли був зруйнований український музей, досі маловідомі широким колам як українських, так і чеських шанувальників мистецтва. Тому цією виставкою починаємо знайомити чеську і українську громадськість з надбанням і культурною спадщиною України в Празі", — повідомила Ярина Ясиневич, культурна менеджерка, кураторка, керівниця програм РФУ. 

В експозиції представлені унікальні архівні матеріали та мистецькі роботи, що ілюструють безперервність українського культурного процесу, а також артефакти із сучасної війни за незалежність, в якій Росія нещадно атакує культурну спадщину та ідентичність України. 

"Сто років — це не лише поважний ювілей, а й свідчення тривалої праці задля збереження пам'яті про нашу боротьбу за незалежність. Заснований емігрантами, які не змирилися з утратою державності, музей став духовним притулком для тих, хто плекав ідею вільної України. Ця виставка — це міст між поколіннями, свідчення стійкості наших традицій", — відкрив урочистості Ростислав Прокопюк, директор Українського інституту в Празі. 

Виставка до 100-річчя заснування Музею визвольної боротьби України в Празі працюватиме впродовж червня у галереї Vrtbovská zahrada. Вхід на виставку вільний.

Урочисте відкриття виставки для широкої громадськості відбудеться 1 червня, о 13:00. 

 

Теми

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.