IN MEMORIAM: На війні загинув онук вояка УПА Орест Білінчук-Портяк

У бою з російськими окупантами загинув онук легендарного прикарпатського воїна УПА Василя "Сибіряка" Білінчука Орест Білінчук-Портяк.

Про це повідомила письменниця і волонтерка Олена Герасим'юк.

"Орест Білінчук-Портяк, син Василя Портяка, онук легенди Української Повстанської Армії - Василя Білінчука, псевдо Сибіряк. Позивний взяв на честь діда, якого вбили з засідки росіяни 10 на одного. Весь рід знищили росіяни дощенту. Тепер весь рід зібрався разом. За життя вони не бачились через росіян, які вбивали і вбивають", - написала на своїй сторінці у Фейсбук Олена Герасим'юк.

У 1941 році родину Білінчуків, які мешкали у Жаб'ю (нині Івано-Франківська область), виселели до Сибіру. Дід Ореста Білінчука-Портяка Василь у 1944 році зміг повернутися в Карпати, де стає вояком УПА з псевдо Сибіряк. Вирізнявся значною фізичною силою, в сотні свого брата Дмитра "Хмари" був кулеметником. Згодом перейшов до СБ ОУН. Загинув у 1952 році, енкаведисти розстріляли його кулеметною чергою, боячись брати в полон.

На момент загибелі Сибіряка його сину Василю було два місяці. Василь Білінчук-Портяк — відомий український письменник та сценарист фільмів про національно-визвольну боротьбу як "Атентат", "Нескорений", "Залізна сотня" та інші.

30-річний Орест Білінчук-Портяк був бійцем 4-ї Бригади Гвардії Наступу "Рубіж". Проживав у місті Фастів, що на Київщині.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.