IN MEMORIAM: На війні загинув онук вояка УПА Орест Білінчук-Портяк

У бою з російськими окупантами загинув онук легендарного прикарпатського воїна УПА Василя "Сибіряка" Білінчука Орест Білінчук-Портяк.

Про це повідомила письменниця і волонтерка Олена Герасим'юк.

"Орест Білінчук-Портяк, син Василя Портяка, онук легенди Української Повстанської Армії - Василя Білінчука, псевдо Сибіряк. Позивний взяв на честь діда, якого вбили з засідки росіяни 10 на одного. Весь рід знищили росіяни дощенту. Тепер весь рід зібрався разом. За життя вони не бачились через росіян, які вбивали і вбивають", - написала на своїй сторінці у Фейсбук Олена Герасим'юк.

У 1941 році родину Білінчуків, які мешкали у Жаб'ю (нині Івано-Франківська область), виселели до Сибіру. Дід Ореста Білінчука-Портяка Василь у 1944 році зміг повернутися в Карпати, де стає вояком УПА з псевдо Сибіряк. Вирізнявся значною фізичною силою, в сотні свого брата Дмитра "Хмари" був кулеметником. Згодом перейшов до СБ ОУН. Загинув у 1952 році, енкаведисти розстріляли його кулеметною чергою, боячись брати в полон.

На момент загибелі Сибіряка його сину Василю було два місяці. Василь Білінчук-Портяк — відомий український письменник та сценарист фільмів про національно-визвольну боротьбу як "Атентат", "Нескорений", "Залізна сотня" та інші.

30-річний Орест Білінчук-Портяк був бійцем 4-ї Бригади Гвардії Наступу "Рубіж". Проживав у місті Фастів, що на Київщині.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".