Національний музей історії України запрошує на відкриття виставки "Скарби України. Символи державності"

22 серпня Національний музей історії України запошує на урочисте відкриття виставки "Скарби України. Символи державності", приуроченої до Дня Незалежності України.

На виставці можна побачити унікальні експонати доби княжої Русі: монети із колекції Національного музею історії України та сучасну сенсаційну знахідку – скарб монет початку 11 століття, виявлений поблизу селища Городниця на Житомирщині у 2020 році. Ці нумізматичні пам'ятки мають велике значення для нашої держави, бо на них вперше з'являється тризуб – герб держави Україна. А карбування власних монет є атрибутом, який підтверджує початки нашої державності.

"Монети княжої Русі кінця 10 – початку 11 ст. – це закарбовані в металі пам'ятки, що відображають період найбільшого розквіту княжої держави, зміну язичництва християнством, зміцнення князівської влади, встановлення тісніших політичних й економічних зав'язків із сусідніми країнами. На цих мініатюрних пам'ятках зображено князя, його герб – тризуб (який через століття стане гербом незалежної України) та декларативні написи, зроблені писемною мовою того часу", - зазначають у музеї.

Виставка "Скарби України. Символи державності" дає можливість ознайомитись із рідкісними монетами з колекції музею, зокрема златником та срібляниками Володимира Святославича. Колекція срібляників нашого музею найповніша та найбільша в Україні.

Вперше широкому загалу буде представлено нумізматичні пам'ятки з монетного скарбу, що був знайдений у серпні 2020 року біля селища Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області місцевим жителем Сергієм Комарем (нині пан Сергій захищає Україну в лавах Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ). На місце знахідки виїхала група науковців на чолі з кандидатом історичних наук Андрієм Петраускасом. Скарб складається з 35 монет і двох їхніх фрагментів, що карбувалися за часів правління Володимира Святославича (972–1015), Святополка Окаянного (1015–1019), руського князя на ім'я Петор (ймовірно, християнське ім'я Святополка) й монет із зображенням апостола Петра.

 Партнери проєкту – Український інститут національної пам'яті, Житомирський обласний краєзнавчий музей.

 Урочисте відкриття виставки відбудеться 22 серпня 2025 року, початок о 15:00.

 Адреса Національного музею історії України: вулиця Володимирська, 2.

 

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.