Про заміну назви "копійка" на історично обґрунтовану назву в Україні "шаг"

Наша гривня – княжого роду, а шаг – походить із славетного роду козацького. Назва шаг в побуті українців етимологічно сформувалась у XVII ст. за часів Гетьманщини і була відроджена в добу Української Революції у 1918 р., використовувалась у грошових документах українського підпілля ОУН та УПА та мала бути відновлена в незалежній Україні.

  

Сьогодні український народ повертає собі все, що було несправедливо у нього вкрадене та понівечене кремлівськими наративами, сплюндровано окупантами. Ми повертаємо українські території, віру, мову – відновлюємо власну ідентичність у всьому.

Збройні Сили України вибороли у ворога Київщину, Харківщину, Херсонщину, повернемо Донеччину, частину Запоріжжя і Крим; відроджено українське богослужіння в Києво-Печерській Лаврі; більшість населення говорить українською мовою – ми повернемо власну ідентичність у всьому. Саме час відновити справедливість і для грошової системи – повернути національній валюті історично обґрунтовану назву також для розмінної фракції.

Попри вдале втілення в оформленні банкнот та монет, сота фракція гривні має вороже нам суто московське походження. Назва копійка на монетах незалежної України стала результатом комуністичного лобі в уряді 1990-х рр. Cотою частиною та розмінною монетою України історично обґрунтовано є шаг.

Наша гривня – княжого роду, а шаг – походить із славетного роду козацького. Назва шаг в побуті українців етимологічно сформувалась у XVII ст. за часів Гетьманщини і була відроджена в добу Української Революції у 1918 р., використовувалась у грошових документах українського підпілля ОУН та УПА та мала бути відновлена в незалежній Україні.

Сьогодні копійки в обігу лише у ворожих до України держав – це росія, білорусь, т.зв. "ПМР" (окупована росією територія Придністров'я – частина суверенної держави Молдова).

Лінгвістичне дослідження щодо етимології та фонетики цієї назви вказує на те, що українська назва "шаг" (дрібна монета) утворилася на ocнові нинi втраченого в сучаснiй мові iменника *сяг (крок), що походить вiд дiєслова "сягати". Номiнацiя дрiбної монети "шаг" власне українського походження, немає жодних пiдстав асоцiювати її з росiйським словом "шаг" (крок).

Отже, з точки зору лінгвістики, найменування "шаг" для розмiнної монети - питома українська лексична одиниця. Повернення такої назви для сучасної розмiнної монети України стало б не лише пiдтвердженням вiдродження нацiональних традицiй у номiнацiї грошей, а й показало б, що в українськiй мові створено оригiнальнi найменування, яких не знають iншi лiнгвокультури.

Доба Гетьманщини, друга половина XVII століття

Монетно-лічильне найменування шаг регулярно згадується у письмових джерелах останньої чверті XVII ст. в контексті товарно-грошових розрахунків та побуту по відношенню до потрійного гроша Речі Посполитої. В цей же час в грошовому обігу Лівобережжя проникають московські копійки – дрібні срібні монети царів династії Романових.

Назва "копійка" походить від рос. "копье" (укр. "спис"), наявного ще з XV ст. на монетах Московщини атрибуту – вершника зі списом. Шаг не має жодного відношення до Московії та Російської імперії – не зустрічається в письмових документах чи побуті московитів, є характерним виключено для України. Аналогічним означенням в Московії був алтин – лічильна одиниця вартістю 3 копійки.

Імперська доба, 1721-1917 роки

У спробах замінити популярну в Гетьманщині європейську монету царською владою було здійснено ряд спроб економічної експансії із впровадження московської копійки. У добу Гетьманщини у народному вжитку побутував цілий ряд найменувань грошово-лічильних одиниць, які мали відношення як до існуючих монет, так і були суто рахунковими поняттями, але у народному вжитку українців до наступних століть як елементи української грошової лічби перейшли лише гріш та шаг.

На першу пол. XVIII ст. зберігаються співвідношення 1 шаг = 2 російські копійки, а вже у ХІХ ст. шагом стали називати монету у ½ копійки. Монетно-лічильне найменування шаг широко вживане в класичній українській літературі, часто згадується в творчості Т. Шевченка, що ще раз доводить походження цього терміну із народної повсякденної мови, яку вживав Т. Шевченко у своїх віршах та поемах.

Тарас Шевченко

"Катерина", 1838-1839 роки

"Люде добрі,

Де шлях в Московщину?

В Московщину? Оцей самий.

Далеко, небого?

В саму Москву. Христа ради,

Дайте на дорогу!

Бере шага, аж труситься:

Тяжко його брати!..

Та й навіщо?.. А дитина?

Вона ж його мати!

Заплакала, пішла шляхом,

В Броварях спочила".

Тарас Шевченко

"Мар'яна-черниця", 1841 рік

"Кобзар іде! Кобзар іде!"

Та всі, якомога,

Хлопців кинули, побігли

Зустрічать сліпого!

"Діду, серце, голубчику,

Заграй яку-небудь.

Я шага дам". – "Я – черешень".

"Всього, чого треба, –

Всього дамо... одпочинеш,

А ми потанцюєм...".

Леся Українка, "Що дасть нам силу?", 1903 рік

"Гаптують, шиють, і печуть, і варять,

купують, продають, про свято дбають.

Лиш той не дбає, хто шага не має,

але й такий волів би заробити

гіркою працею, ніж так "не дбати".

Українська Революція 1917-1921 років

1 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Закон "Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів", затвердивши грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів, у обіг були випущені розмінні марки вартістю 10, 20, 30, 40 і 50 шагів, зворотна сторона яких мала напис: "Ходить на рівні з дзвінкою монетою".

Також через відчутну нестачу грошей дрібних номіналів, відрізні купони 3,6% білетів позики Державної Скарбниці стали курсувати як грошові сурогати: 90 шагів від облігації на 50 грн., 1 гривня і 80 шагів від облігації на 100 грн., 3 гривні і 60 шагів від 200 грн.

Радянський період, 1921-1991 роки

Із приходом радянської влади на території України постановлено вилучити із обігу українські гроші. Але ідея відродження української незалежності та власної грошової одиниці не зникла із поразкою Української Революції 1917-1921 рр., продовжуючи бути актуальною темою в діяльності українського підпілля, еміграції та діаспори у 1940-1950-ті рр.

Незалежність, підготовка до грошової реформи, 1991-1995 роки

Із здобуттям Україною незалежності 24 серпня 1991 р. гостро постає питання впровадження власних грошових знаків. Жваву дискусію викликала потенційна назва сотої фракції банкноти – розмінної монети до гривні. Протягом 1991-1992 рр. тривав процес розробки проектів банкнот та монет, проводились експериментальні карбування монет у Луганську. Навесні 1992 р. до ВО "Луганський верстатобудівничий завод" надійшли із Києва ескізи розмінних монет – 1, 5, 10 та 25 шагів. Натомість 2 березня 1992 р. Постановою Президії Верховної Ради України затверджено назву копійка та відповідно замінено назву шаг на попередньо отриманих ескізах. Після введення 2 вересня 1996 р. в обіг гривні із копійками питання назви розмінної монети на довгий час втратило свою актуальність.

Нова фаза російської агресії у 2022 р. супроводжується спробами введення російської грошової одиниці на тимчасово окупованих територіях, що суперечить міжнародним конвенціям та звичаям ведення війни. Попри деструктивні дії та примусове нав'язування російських рублів і копійок гривня не втрачає позицій на тимчасово окупованій території.

Перемога буде за Україною, а на фінансовому фронті – за гривнею! Враховуючи все вище наведене – новітній новий етап обігу гривні в Україні має розпочатись із відновлення історичної справедливості щодо назви розмінної монети – шага замість копійки.

Висновки

  • Назва "копійка" має московське – вороже нам походження
  • У побуті українців у XVII ст. етимологічно сформувалась власна назва – шаг
  • Назва шаг зберігається протягом XVII-XIX ст. у побуті українців
  • Назва шаг є унікальним найменуванням, яке не знають інші лінгвокультури
  • Шаги як сота частина гривні були відроджені в Українській Народній Республіці та перебували в грошовому обігу
  • Сьогодні копійки в обігу лише у ворожих до України держав
  • Введення в обіг шага замість копійки стане відродженням історичної справедливості для нашої грошової системи, де 1 гривня = 100 шагам
  • Відродження шагів поверне українським грошам власну ідентичність
  • Заміна копійок на шаги є важливим кроком у процесі дерусифікації, деколонізації та декомунізації України

Юрій Юзич: Перший єврей, який загинув за Україну

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.

Олександр Алфьоров: Звернення українських істориків, які проходять службу в ЗСУ

Звернення українських учених, які сьогодні проходять службу у Збройних Силах України, до Міжнародного комітету славістів.

Микола Княжицький: Нічого особистого, це лише політика

Українські медіа знову збурило повідомлення з Польщі. На цей раз про внесення до парламенту законопроєкту, згідно з яким каратиметься "пропагування ідеології" ОУН-б та Української Повстанської Армії. Бо саме реалізація цієї ідеології призвела до "геноциду поляків на Волині та суміжних територіях в 1943-1945 роках".

Сергій Громенко: ​Як написати правильну історію України

Нема лиха без добра. Бурхливі обговорення концепції історії України від Тімоті Снайдера унаочнили інтерес українського суспільства до способів представити минуле. Цей текст я розглядаю як свою післямову до всього сказаного тоді. Але відкладіть сокири священної війни — я не буду розповідати, що треба писати про історію України. Я спробую поміркувати лише про те, як краще це зробити.