У Німеччині закликають включити тему Голодомору у шкільну програму

Німецькі політики, громадські діячі та історики, а також представники Польщі й України звернулися до Федерального міністерства освіти Німеччини з вимогою внести тему Голодомору в обов’язкову шкільну програму з історії.

Відповідного листа до міністерки освіти Карін Прін, текст якого є у розпорядженні "Європейської правди", підписали близько 20 відомих діячів.

Лист приурочений до дня вшанування жертв Голодомору. Серед його підписантів – мер Лейпцига Бурхард Юнг, колишня депутатка Європарламенту Гізела Калленбах, відомий дисидент зі Східної Німеччини Вольф Бірман, українська письменниця й громадська діячка Оксана Забужко. Ініціатори закликають долучатися зі своїми підписами інших, хто поділяє їхні аргументи.

"У 2022 році Бундестаг Німеччини класифікував Голодомор як геноцид та закликав федеральний уряд підвищувати обізнаність у Німеччині та Європі про цей злочин через освітні програми. Втім, відтоді майже нічого не відбулося. Лише одна федеральна земля включила тему Голодомору у свою програму – і то як "тему на вибір", – йдеться у листі.

Автори у листі привертають увагу до цього факту та акцентують також на тому, що зараз у німецьких школах вчаться багато дітей з України, які опинились там через війну – і серед них майже точно є нащадки тих, хто втратив своїх близьких під час Голодомору. Автори вказують на подібність злочину нацистського режиму проти єврейського народу та сталінського – проти українців. 

"Голокост і Голодомор об'єднують не лише перші склади у словах, хоча вони мають різне значення, але передусім масштаби злочину. В обох випадках йдеться про вбивство мільйонів людей. Ми час від часу чуємо, що Шоа був унікальним випадком. Для цього, звісно, є підстави – але це не означає, що масовий злочин, що стався на десятиліття раніше і на той час був найбільшим злочином проти європейського народу – просто ігнорується", – пишуть автори.

 

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.