Фотоархів "Легіон Українських Січових Стрільців" відкрив доступ до нової колекції архівних фотографій

12 грудня на вебсторінці "Легіон Українських Січових Стрільців" відкривають доступ до нової колекції архівних фотографій — "Альбом Пресової кватири УСС. 1914, 1915, 1916" із фонду "Фотоматеріали" Львівського історичного музею.

Про це повідомив автор проєкту Василь Лопух.

Львівський історичний музей (ЛІМ) — один із найстаріших і найважливіших музеїв України. Його історія бере початок у 1893 році, коли було засновано Історичний музей міста Львова. У 1940 році його об'єднали з Національним музеєм імені короля Яна ІІІ (1908), створивши сучасний ЛІМ.

У збірках музею — понад 370 тисяч експонатів, серед яких чимало раритетів світового значення: рукописи та стародруки XII–XVII ст., графічні види Львова XVII–XVIII ст., зброя, меблі, фотографії, печатки, філателія, монети, старовинні ордени Європи й Азії.

Особливе місце серед фондів посідає Альбом світлин Пресової кватири Українських Січових Стрільців, виконаний стрілецьким світливцем, підхорунжим УСС Миколою Венгжином (Угрин-Безгрішним), датований 23.01.1916 р. Альбом надійшов до ЛІМ у 1981 році як дар Тадея Свірка.

Альбом містить:

• 100 сторінок у коричневій шкіряній палітурці з тисненням;

• картонні сторінки різних тонів (сірі, чорні, зелені, бежеві);

• 379 фотографій стрільців періоду Першої світової війни (1914–1916);

• автографи Тадея Свірка (власника) на першій і останній сторінках;

• автограф Миколи Венгжина та автора альбому, а також червоний прямокутний штамп на останній сторінці.

"Заохочуємо працівників музеїв, бібліотек, архівів, колекціонерів та нащадків усусусів створювати свої іменні Ґалереї з фотографіями Українських Січових Стрільців на нашій платформі. Висловлюю щиру подяку директорові ЛІМ п. Роману Чмелику та працівникам музею — Галині Скоропадовій, Петрові Слободяну та Тетяні Петрів — за співпрацю. Окрема подяка моєму товаришу Василю Вечореку за опрацювання цифрових копій і наповнення інформації на веб-сторінці "Леґіон Українських Січових Стрільців"", - зазначив автор проєкту Василь Лопух.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.