Парамедикиню Ірину Цибух проголосили "Праведницею Польського саду"

Госпітальєрка та Герой України Ірина Цибух увійшла до переліку лауреатів "Польського саду праведників" 2025 року.

Про це повідомила мати Ірини Оксана Цибух.

"Донечка, тепер ти у Варшавському САДУ ПРАВЕДНИКІВ поруч з Андреєм та Климентієм Шептицькими", - написала на своїй сторінці у Фейсбук Оксана Цибух.

16 грудня у Музеї історії польських євреїв POLIN у Варшаві відбулась церемонія оголошення праведників "Польського саду праведників" 2025 року. Цьогоріч до переліку лауреатів увійшли українська парамедикиня Ірина Цибух, німецькі активісти руху опору "Біла троянда" Ганс і Софі Шолль та польський історик, публіцист єврейського походження Мар'ян Турський.

Лауреатів премії обирає Комітет Фонду "Сад праведників", до складу якого входять видатні діячі культури, науки та освіти, а також представники неурядових організацій. Щороку нагородження проходить у Європейський день пам'яті праведників. У Саду Праведників у Варшаві на їхню честь висаджують дерева як символ урятованих життів. 

Фонд "Сад праведників" заснований у 2014 році на території колишнього Варшавського гетто, де під час Другої світової війни вбили 400 тисяч мешканців.

Ірина Цибух народилася 1 червня 1998 року у Львові. Здобула журналістську освіту, працювала на Суспільному мовленні. З 2014 року служила у медичному батальйоні "Госпітальєри". Після початку повномасштабного вторгнення Росії знову повернулася до добровольчого підрозділу. Загинула 29 травня 2024 року під час евакуації поранених у Донецькій області. Посмертно нагородження званням Героя України.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.