У Харкові затягують перейменування вулиці на честь Героя Ічкерії Олега Челнова

Процес вшанування пам’яті уродженця Харкова Героя Ічкерії Олега Челнова зупинився через бюрократичні перепони.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ.

Протягом тривалого часу в Харкові обговорюють перейменування вулиці Бакуліна на честь уродженця міста, воїна Олега Челнова (позивний Беркут), який ще в 90-х роках боровся із російськими окупаційними військами в Чечні.

В Україні Олег Челнов досі офіційно вважається "зниклим безвісти", українські суди вже два роки не можуть офіційно визнати факт його смерті. Документи, які підтверджують його подвиги та загибель, були видані Чеченською Республікою Ічкерія. Проте в українських державних установах ці папери не мають юридичної сили. Через це міська влада Харкова не поспішає ухвалювати рішення, чекаючи остаточних висновків судів. Найближче засідання по цій справі заплановане на 19 січня.

Олег Челнов у середині 90-х він очолив групу українських добровольців, котрі воювали у Чечні. Він був одним із небагатьох іноземців, хто отримав звання Героя нації від чеченського лідера Джохара Дудаєва. Його іменем було названо вулицю у столиці Чечні - Грозному. Проте після приходу кадирівців до влади її було перейменовано. 

 
Олег Челнов (у центрі) разом з Сашком Білим і чеченським товаришем по зброї

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.