У Харкові встановили меморіальну дошку полковнику Армії УНР Петру Болбочану

Українському військовому діячу, полковнику Армії УНР Петру Болбочану встановили барельєф у Харкові на однойменній вулиці.

Про це пише Суспільне.

Встановлення меморіальної дошки ініціювала ГО "Деколонізація. Україна", пізніше дозвіл надав виконком міськради. Барильєф створив скульптор Ігор Симак.

"22 січня — День Злуки, це важливо для України, для нашого суспільства. Ми вирішили, що це буде хороша історія — саме сьогодні її встановити. Полковник армії УНР, дуже видатний, у нього було кілька успішних операцій. Життя і діяльність Петра Болбочана дуже тісно повʼязана з Харковом. Він закінчив Чугуївську військову академію, тут він проводив свою діяльність, формував бойові бригади та працював", — каже громадський діяч Володимир Скорик.

На честь Петра Болбочана також названа одна з бригад Збройних сил.

"Встановлення дошки — це ідея моєї третьої бригади й колег із "Деколонізація. Україна". На меморіальній дошці ви бачите, що у 1918 році робив пан полковник: він звільнив Харків, Полтаву і потім сунувся на Крим, де звільнив Сімферополь, Севастополь, Бахчисарай", - нагадав військовий Дмитро Булах.

 

Теми

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.