АНОНС: Презентація онлайн-колекції мілітарної пісенної традиції XX століття "Пісні боротьби. Жива спадщина українського спротиву"

У Львові 29 січня відбудеться презентація онлайн-колекції мілітарної пісенної традиції XX століття "Пісні боротьби. Жива спадщина українського спротиву".

Про це інформує "Локальна історія".

Онлайнова колекція "Пісні свободи. Жива спадщина українського спротиву" об'єднує оригінальні зразки стрілецької та повстанської пісенності, які найповніше репрезентують українську мілітарну пісенну традицію XX століття. Матеріали, а це 70 пісень, відображають тяглість усної пісенної культури українського визвольного руху від Першої світової війни, до боротьби в умовах збройного підпілля, яке тривало до початку 1960-х років. Усі пісні, з контекстом, географією та коментарі до них, оцифровані та опубліковані на двомовній онлайн-платформі.

Проєкт реалізується у співпраці "Локальної історії" та Goethe-Institut Ukraine.

Учасники події:

Оксана Кузьменко — філологиня, фольклористка, антропологиня, докторка філологічних наук, провідна наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, голова Фольклористичної комісії Наукового товариства імені Шевченка, дійсний член НТШ.

Юрій Пківський — історик, етнолог, кандидат історичних наук, головний редактор онлайнового архіву усноісторичних та візуальних джерел "Жива історія".

Модератор: Віталій Ляска — історик, археолог, кандидат історичних наук, головний редактор "Локальної історії".

Коли: 29 січня, 18.30.

Де: Бібліотека на Ринку, 9 (Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука), Львів, пл.Ринок, 9, другий поверх.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.