АНОНС: Лекція "Русь в історії України: як розповідати про неї в музеях?"

Національний музей історії України запрошує 21 січня на зустріч на тему "Русь в історії України: як розповідати про неї в музеях?".

Про це інформує Національний музей історії України.

У музейному просторі найновіші досягнення наук про минуле мають доноситися до відвідувача в популярній формі, тобто якнайдоступніше, але без викривлень і фантазій. Як це зробити – корисний виклик не тільки для музеїв і популяризаторів науки, а й для академічної спільноти. Ми приймаємо цей виклик на тлі екзистенційної війни за національну ідентичність, в якій наш ворог маніпулює прочитанням давньої історії Русі.

У цих обставинах ми, з одного боку, не можемо наслідувати його, творячи історичні міфи та викривляючи факти, з іншого – маємо давати чітку й зрозумілу відповідь, як говорити про витоки нашої державної традиції, початки української мови та українського етносу, а також відколи те чи те явище ми можемо правомірно називати українським.

Перше і друге засідання круглого столу мали академічніший вимір: історико-археологічний та історико-філологічний. Своїми думками й порадами ділилися представники науково-дослідницьких та освітніх установ. Цього разу звернуться до погляду популяризаторів історії, які постійно працюють для широкої аудиторії. Поділитися своїм досвідом запросили представників державних й академічних установ та блогерів:

- історика, кандидата історичних наук, директор Інституту національної пам'яті Олександра Алфьорова;

- історика, кандидата історичних наук, співробітника Інституту історії України НАНУ, засновника проєкту "Likбез. Історичний Фронт" Кирила Галушко;

- історика, кандидата історичних наук, засновника і ведучого YouTube-каналу "Історія Без Міфів" Владлена Мараєва;

- археолога, кандидата історичних наук, начальника науково-дослідного відділу археології Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Національний заповідник Києво-Печерська лавра Сергія Тараненко.

Коли: 21 січня, середа, о 15:00.

Де: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2

Участь у заході безкоштовна за умови реєстрації.

 

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.