Марію Федак перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові

У Львові перепоховали українську громадську та благодійну діячку Марію Федак - представницю жіночого і просвітницького руху Галичини, матір Ольги Коновалець та Софії Мельник.

Про це повідомили в Львівській обласній раді.

Марію Федак перепоховали на Личаківському цвинтарі на полі №49 поруч із її чоловіком Степаном Федаком.

Участь у прощанні взяли правнуки Марії Юрій Федак, який багато років проживає у США, депутатка Львівської обласної ради першого та восьмого скликань, почесна голова Всеукраїнської громадської організації "Союз Українок" Ореслава Хомик, депутати Святослав Шеремета, Соломія Риботицька, Юрій Мазур, Захар Миляник, представники влади та громадськості. 

"Родина Федаків була однією з провідних родин Галичини та Львова першої половини ХХ століття. На жаль, через політичні обставини у 1944 році всі мусили виїхати. Один син зник безвісти, решта дітей виїхали з України й створили свої родини в різних країнах світу. Сьогодні нас, нащадків Марії та Степана Федаків, є вісімнадцятеро. Ми живемо у восьми країнах на п'яти континентах, і ніхто з нас не живе в Україні", — сказав правнук Марії Федак Юрій Кузьмович.

Марія Федак народилася 1874 року на Тернопільщині в родині священника. Вона була активною учасницею жіночого просвітницького руху Галичини, входила до керівництва спілки "Труд", займалася благодійністю та допомагала заарештованій студентській молоді. Разом із чоловіком, відомим українським адвокатом Степаном Федаком, виховала вісьмох дітей. Родина Федаків підтримувала український національний рух.

Доньки Марії та Степана Федаків – Ольга і Софія – стали дружинами двох визначних діячів українського визвольного руху: Ольга – Євгена Коновальця, Софія – Андрія Мельника. Обидва у різні періоди очолювали Організацію українських націоналістів.

Під час Другої світової війни, рятуючись від радянських репресій, родина емігрувала на Захід. Марія Федак жила за кордоном разом із родиною молодшої доньки Софії та її чоловіком Андрієм Мельником. Померла в Люксембурзі та була похована на цвинтарі Боневуа. 

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".