Історик закликає знайти та перепоховати останки 162 українців у польському концтаборі Явожно

Історик Ігор Галагіда закликає провести ексгумацію та гідно перепоховати останки 162 українських цивільних, закатованих польським комуністичним режимом у концтаборі Явожно у 1947 році.

Про це історик Ігор Галагіда розповів Цензор.НЕТ.

Після Другої світової війни польська комуністична влада використовувала колишній німецький концтабір у Явожні для масового ув'язнення українського населення. Дослідники наголошують на критичній необхідності проведення ексгумацій, адже останки закатованих українських цивільних досі лежать у непосвяченій землі, а їхнє точне місце поховання ігнорується обома державами.

"Цей концтабір був створений ще німцями, а після війни комуністи його використовували для своєї мети. Через цей табір пройшло 5000 людей, 162 особи померли від голоду або катувань. Це були цивільні, також жінки і діти", — зазначає керівник проєкту "Жертви українсько-польського протистояння у 1939–1947 роках", професор Гданського університету Ігор Галагіда.

Професор акцентує, що місце їхнього масового поховання достеменно відоме дослідникам ще з 1990-х років. Воно розташоване поза межами території, де нині встановлено символічний пам'ятник жертвам концтабору Явожно. Проте жодних реальних кроків для пошуку тіл досі не зроблено. Історик закликає розпочати реальні ексгумаційні роботи, а також увічнити місця, де існували знищені села.

"Я, щиро кажучи, не розумію, чому досі тут не було пошуків жертв. Ні в Україні, ні в Польщі немає бажання знайти останки тих 162 осіб (ще раз підкреслю, польських громадян української національності) і нормально їх поховати.  "Має бути бодай пам'ятник з інформацією, скільки людей загинуло, а якщо вдасться, то з переліком прізвищ"", — констатує Ігор Галагіда.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".