Мирослав Маринович отримав премію "In Veritate"

Урочиста церемонія відбулася 25 вересня у Кракові в рамках XXVI Міжнародної конференції "Роль християн у процесі європейської інтеграції".

Про це повідомили в УКУ.

Правозахисник, співзасновник Української Гельсінської групи та радник ректора УКУ Мирослав Маринович став другим українцем в історії премії: у 2022 році її отримав митрополит Епіфаній, Предстоятель Православної Церкви України.

Нагорода "In Veritate" для Мирослава Мариновича є не лише визнанням його багаторічної правозахисної та суспільної діяльності. Вона стала знаком того, що простір для польсько-українського діалогу залишається відкритим – і що в Польщі є середовище, готове його підтримувати.

"Я переконаний, що нашим обов'язком сьогодні є набратися подібної мужності й мудрості або – посилаючись на слова Літургії – "піднести вгору серця", а також будувати простір взаємної довіри між обома нашими народами", – наголосив Мирослав Маринович.

Фундація імені єпископа Тадеуша Пєронка присуджує нагороду "In Veritate" з 2019 року за видатну позицію та досягнення у поєднанні християнських і європейських цінностей. Її назва походить від єпископського девізу Тадеуша Пєронка – "In veritate" ("У правді"). 

Нагорода має форму бронзової статуетки, яку створив краківський скульптор, професор Академії мистецтв Ян Тутай. На ній зображено Вавельську катедру та європейські зірки – символи християнської та європейської ідентичності. Цьогорічною лауреаткою нагороди також стала польська юристка, колишня уповноважена з прав людини Польщі проф. Ірена Ліпович.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".