Спецпроект

У Варшаві збирають гроші на кладовища у Львові

1 листопада поляки вшановують померлих. Католицьке свято Всіх Святих, коли живі віддають шану померлим, у Польщі відзначають на державному рівні.

Цього дня польські митці традиційно збирають гроші на відновлення старих кладовищ. Упродовж останніх років завдяки такій ініціативі вдалося відреставрувати сотні надмогильних пам'ятників відомих поляків.

Цьогорічна акція збирання грошей на відновлення старих кладовищ у Польщі вже тридцять шоста. Започаткував її польський письменник Єжи Вальдорф, який чверть століття з власної ініціативи опікувався меморіальним кладовищем "Повонзки" у Варшаві.

Щороку 1 листопада, коли поляки масово відвідують могили близьких, Вальдорф разом із друзями-митцями організовував на цвинтарі збирання грошей. Зібрані кошти митці вкладали в реставрацію пошкоджених часом могил.

Шляхетна ініціатива настільки сподобалася полякам, що варшавський звичай поширився по різних містах країни. Відвідувачі кладовищ щедро жертвують на реставраційні роботи, коли їх про це просять відомі актори, художники, чи журналісти. Деякі митці беруть участь у цій акції з року в рік.

Цього року тільки у Варшаві пожертви на відновлення старих надмогильних пам'ятників збирали понад 250 представників польської культури. Лише минулого року спеціальний комітет, створений варшавськими митцями, вклав у порятунок могил понад півмільйона злотих, тобто понад 120 тисяч євро.

Частину зібраних 1 листопада коштів митці призначають на реставрацію польських надмогильних пам'ятників у Вільнюсі та у Львові. Акції збирання коштів на потреби кладовищ широко висвітлюють польські медіа, тому ці заходи стають загальнонаціональними уроками культури й патріотизму.

Джерело: Радіо свобода

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.