Спецпроект

Губернатор Чмирь проти директора архіву

Сумська обласна влада чинить тиск з метою звільнення керівника місцевого архіву Геннадія Іванущенка. Сумський архів - єдиний, який повністю оцифрував усі 57 тисяч актових записів про смерть людей від Голодомору 1932-1933 років на Сумщині.

Центр досліджень визвольного руху занепокоєний фактами тиску на історика Геннадія Іванущенка, директора Державного архіву Сумської області, члена Вченої ради ЦДВР.

У розісланій заяві колективу центру повідомляється, що протягом п'яти останніх місяців представники місцевої влади цілеспрямовано шукають «вагомі» підстави для звільнення Г. Іванущенка. Після несприйняття директором ДАСО пропозиції піти «за власним бажанням», в архіві розпочато «розслідування» та робляться спроби звільнити історика шляхом оголошення «необхідної» кількості доган на основі спотворених і штучно підібраних «фактів».

Геннадій Іванущенко - відомий історик, автор та упорядник книг «Залізом і кров'ю» (2001), «Голодомор 1932-1933 років: очима свідків, мовою документів (Северинівська сільрада Сумського району)» (2003), «Українська революція 1917-1920 років у листівках і газетах» (2005), «ОУН-УПА на Сумщині», т. 1 (2007) і т. 2 (2009), «Українське відродження 1917-1920 рр. на Сумщині» т. 1 (2010).

Сумський архів під керівництвом Іванущенка - єдиний архів, який повністю оцифрував усі 57 тисяч актових записів про смерть людей в період Голодомору 1932-1933 років. Архів веде міжнародну співпрацю з архівістами Великої Британії та Росії, його працівники без належного фінансування, на ентузіазмі створили велику за обсягом електронну базу історичних документів, серед обласних архівів лише наукове видання Сумського архіву «Сумський історико-архівний журнал» має гриф ВАКу.

ЦДВР розцінює дії керівництва місцевої влади як "свідоме перешкоджання професійній діяльності історика, намагання обмежити доступ до архівних документів в Сумському архіві та взяття під ідеологічний партійний контроль наукових досліджень".

Нагадаємо, що тиск та перешкоджання діяльності істориків Україні підтверджує низка фактів, серед яких: незаконне затримання СБУ та вилучення наукових праць та копій архівних документів історика Руслана Забілого, перешкоджання роботі музею «Тюрма на Лонцького», закриття виставки, присвяченої борцям за незалежність України на Сумщині, яка експонувалась у приміщенні Сумської ОДА.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.