Спецпроект

Україна передала Ермітажу його експонат. Росіяни не поспішають робити жести у відповідь

За підрахунками українських істориків та мистецтвознавців, у Росії зберігається близько 30 тисяч предметів мистецтва, що належать Україні.

Україна передала російському державному Ермітажу викрадений звідти у 2005 році експонат - вазу ХІХ століття. Місцем для проведення церемонії передачі культурної цінності обрали київський Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Співробітники цього закладу мріють також повернути з Ермітажу частину своєї колекції. Утім, російська сторона радить не плекати марні надії, повідомляє радіо "Свобода".

Ваза ХІХ століття з безбарвного скла на підставці "накладного срібла" була виявлена в Україні через рік після крадіжки з Ермітажу. Від того часу тривала процедура повернення, що складається з кількох експертиз та судових засідань.

Зрештою культурна цінність повернулася до рук господарів. Відбулося це у київському Музеї мистецтв імені Ханенків, який за радянської доби також втратив частину своєї колекції. Кілька цінних картин тепер зберігаються саме в Ермітажі.

Про це розповіла директор музею Ханенків Віра Виноградова.

"У 20-30-ті роки з музеїв забиралися експонати, через Держторг продавалися за кордон, - каже вона. - Але деякі речі не продавалися і осідали в центральних музеях. Там є більше шести наших робіт. Найбільш цінні: перської роботи акваманіл, десь ХІІІ сторіччя, надзвичайно рідкісна річ; картина Натуара, французького художника, "Амур, що точить стріли"; ще декілька французьких пейзажів".

Утім, картини з музею Ханенків навряд чи повернуться до України, заявив радіо "Свобода" заступник директора Ермітажу Георгій Вілінбахов.

"Я привіз усю документацію по цих предметах, щоб створити віртуальний каталог колекції Ханенків. Що стосується передачі з музею до музею, то на мою думку, це справа доволі безперспективна. У роки між революцією та Другою світовою війною тодішній уряд до музейних колекцій ставився по-варварськи. Якщо ми зараз складемо список картин із Ермітажу, котрі перебувають не в Ермітажі, то це буде близько 18 тисяч предметів мистецтва, що є у різних музеях, зокрема, України", - зауважив Вілінбахов.

Не сприятиме поверненню культурних цінностей до України і поглиблена співпраця з Росією у сфері культури, задекларована чинною владою.

Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через кордон не має повного і достеменного переліку експонатів, що протягом радянської доби були вивезені з України до російських музеїв.

За підрахунками українських істориків та мистецтвознавців, у Росії зберігається близько 30 тисяч предметів мистецтва, що належать Україні.

Тим часом, взаємний обмін вивезеними експонатами залишається непропорційним. Якщо з Росії в Україну повернулися кілька десятків предметів, то культурні цінності, котрі відправили у зворотному напрямку, вже рахують на сотні.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.