Спецпроект

"Буквально за тиждень" у Львові мають завершити реставрацію Вірменської церкви

У Вірменській церкві у Львові виконано 98% усіх запланованих реставраційних робіт, сказав керівник підрядної організації ТзОВ "Стела" Михайло Гаврик.

Про це Zaxid.net повідомили у Львівській міській раді.

"Уже практично всі роботи виконані, за винятком центрального входу. Там є 4 дашки, які треба накрити міддю та 10 хачкарів, які теж потрібно накрити міддю. Робіт ще залишилося буквально на тиждень", - зазначив Михайло Гаврик.

Цьогоріч реставратори працювали над відновленням фасаду церкви. "Також відреставровано вікна, обрамлення, металеві огородження на вікнах, чотири брами. На одній з них відтворено хрест, який був повністю втрачений", - додав Михайло Гаврик.

Цей об'єкт є перехідним і наступного року заплановано продовжити роботи з відновлення комплексу Вірменської церкви.

За інформацією управління охорони історичного середовища, треба виконати роботи з упорядкування двору, який з'єднує вул. Вірменську та вул. Лесі Українки, відреставрувати пам'ятну колону з фігурою святого Христофора.

Нагадаємо, цього року на реставрацію комплексу Вірменської церкви з міського бюджету виділено 1,5 млн грн. Торік на відновлення пам'ятки архітектури з міської казни виділили 1 млн грн.

Як повідомили в управлінні охорони історичного середовища, за якісну реставрацію дзвіниці комплексу Вірменської церкви підрядна організація "Стела" номінована на міжнародну нагороду "Кришталева цеглина". Переможця визначать 9-10 грудня у Любліні (Польща).

2010 року за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі продовжувались роботи з консервації стінопису в інтер'єрі храму та розпочато реставрацію дерев'яного вівтаря Голгофа. Роботи виконували польські та українські спеціалісти.

Вірменський собор - пам'ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Найдавнішу частину храму збудовано у другій половині XIV століття (1363-1370 років) майстром Дорінгом за зразком церкви в Ані - давній столиці Вірменії. Середня частина прибудована в XVII ст., західна з виходом на вул.Краківську збудована в ХІХ ст.

У 20-тих роках ХХ ст. стіни храму поліхромовані унікальними розписами Яна Генрика Розена. Протягом століть церква була громадським і релігійним центром вірменської громади Львова.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.