Спецпроект

У Литві заборонено розкидати сніг лопатами з комуністичною символікою

Заборона на демонстрацію радянської та нацистської символіки діє в Литві з 2008 року. Поза законом були оголошені, зокрема, прапор СРСР і радянські символи: серп і молот і червона п'ятикутна зірка.

Співробітникам комунального підприємства "Panevezio gatves" (Литва) загрожує штраф у розмірі від 500 до 1000 літів (від 190 до 380 доларів) за використання лопат з радянською символікою, повідомляє сайт "Историческая память" з посиланням на РИА "Новости" і газету "Lietuvos rytas".

Лопати для розчищення вулиць Паневежіса від снігу, як пояснив представник підприємства, були виготовлені з фанери, що залишилася ще з радянських часів.

"Залишилася хороша червона фанера із зображенням серпа і молота. Щоб її не викидати, ми зробили з неї лопати", - зазначив він.

"Робітники, які прибирали сніг такими лопатами, порушили закон. Їм загрожує штраф від 500 до 1000 літів. Крім того, лопати можуть конфіскувати. Однак розмір штрафу визначить суд", - заявила завідувач юридичним відділом Паневезької мерії Ірма Масілюнене.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року