Спецпроект

Онук Сталіна позивається з Держдумою на 100 мільйонів через оголошення його діда винним у Катині

10 грудня цього року онук Йосипа Сталіна Євген Джугашвілі подав до Верховного суду Росії позов на суму 100 млн рублів до Державної думи РФ.

Приводом для позову стало прийняття 26 листопада 2010 депутатами Держдуми заяви "Про Катинську трагедію та її жертви".

Позивач просить суд визнати відомості про те, що "Катинський злочин було скоєно за прямою вказівкою Сталіна", такими, які не відповідають дійсності і "плямують честь і гідність колишнього радянського керівника". 

Також Є. Джугашвілі просить стягнути з 342 депутатів Держдуми, що голосували за прийняття заяви, в якості компенсації 100 млн рублів. 

Державна Дума 26 листопада прийняла заяву, в якій визнала, що розстріл польських офіцерів під Катинню був здійснений за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників.  

"В офіційній радянській пропаганді відповідальність за цей злочин, який отримав збірну назву "катинська трагедія", приписувалася нацистським злочинцям. Ця версія довгі роки залишалася предметом прихованих, але від того не менш запеклих дискусій у радянському суспільстві і незмінно породжувала гнів, образу та недовіру польського народу", - наголошується в заяві.

Державна Дума висловила "глибоке співчуття всім жертвам необгрунтованих репресій, їхнім рідним і близьким".

Тим часом 21 вересня Тверський суд Москви відмовився за позовом Є. Джугашвілі визнати сфальсифікованими документи Росархіву по Катинському справі.

"Рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено", - сказала тоді "Інтерфаксу" прес-секретар Тверського суду Олександра Березіна. 

За її словами, Є. Джугашвілі просив у суду "визнати відомості, які містяться в опублікованих 28 квітня на сайті Росархіву документах про те, що Сталін разом з іншими членами політбюро запропонував НКВС СРСР розглянути справи 25 тисяч польських громадян в особливому порядку із застосуванням до них вищої міри покарання - розстрілу, вигаданими, що не відповідають дійсності, ганьблять Сталіна". 

Пригодницьку історію польського офіцера, який пережив "українську Катинь" в  Харкові, читайте в розслідуванні Олександра Зінченка у розділі "Тексти"

Як зазначила А. Березіна, позивач просив також зобов'язати Росархів прибрати з сайту документи з проблеми Катині, які він вважає підробленими, і стягнути з відповідача 10 млн рублів як компенсацію "моральної шкоди та моральних страждань". 

Зі свого боку адвокат онука І. Сталіна Леонід Жура заявив тоді "Інтерфаксу" про власну перемогу в суді. "Розстріл польських офіцерів у Катині було визнано таким, що не ганьбить Сталіна, і лише на цій підставі позов був відхилений. Так що це фактично наша перемога", - сказав адвокат. 

Л. Жура також зазначив, що представники Росархіву не змогли представити докази справжності оспорюваних документів. 

Адвокат вже заявив, що має намір оскаржити рішення Тверського суду у касаційній інстанції.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.