Спецпроект

Які культурні цінності повернулися в Україну з-за кордону (перелік)

У кількісному відношенні можна говорити про сотні тисяч одиниць зберігання, які оцінюються в мільйони доларів США.

Відомо, що у приватних зібраннях, бібліотеках, архівах українців зарубіжжя зберігається значна кількість пам'яток, які мають відношення до історії на культури нашої держави, - художні твори, раритетні видання, листування, цінні документи тощо.

У кількісному відношенні можна говорити про сотні тисяч одиниць зберігання, які оцінюються в мільйони доларів США, повідомляє портал "Рідна країна".

Географія надходжень доволі широка - Австралія, Бразилія, Велика Британія, Венесуела, Естонія, Канада, Німеччина, Росія, США, Швейцарія, Франція та багато інших країн світу.

У цьому контексті слід загадати про повернення мистецьких творів Людмили Морозової, Петра Капшученка, Володимира Винниченка, Миколи Бутовича, Миколи та Василя Кричевських, Михайла Коргуна, Віктора Грозного, Петра Ганського, Олекси Грищенка, Петра Оссовського, Любомира Кузьми, Мирона Левицького, Ростислава Глувка, спадщини Сержа Лифаря, Володимира Луціва, Павла Скоропадського, Лесі Українки, архівів Юрія Косача, Уласа Самчука, Петра Курінного, Євгена Штендери, Українського вільного університету в Мюнхені та інші.

Серед повернень останніх років - безцінні рукописи Тараса Шевченка, які зберігалися в Українській Вільній Академії Наук у США і у березні 2007 року були представлені київській громадськості.

У 2008 році з США в Україну повернулася мистецька колекція художника Любомира Кузьми, подарована його дружиною.

Повернуто також частину архіву Будинку-музею Т.Г.Шевченка у м. Києві. Цей архів було врятовано під час німецької окупації у 1943 році відомим літературознавцем, архівістом, засновником та першим директором зазначеного музею Володимиром Міялковським. Це - листування і документи, фотографії Валентина Яковенка, знаного письменника, журналіста, редактора і видавця творів Т.Г.Шевченка. Повернення документів ініціювала донька В.Міялковського -Оксана Радиш-Міялковська.

За активного сприяння та безпосередньої участі відомої дослідниці Тамари Скрипки повернувся і архів Лесі Українки та її родини, вивезений під час Другої світової війни сестрами поетеми - Ізидорою Косач-Борисовою та Ольгою Косач-Кривинюк.

У вересні 2009 р. у Національному художньому музеї України відбулася презентація 29 картин українського художника-графіка та іконописця з Великобританії Ростислава Глувка, які подарувала Україні його донька Світлана Глувко.

Від діаспори Центральний державний архів Музею літератури та мистецтва (ЦДАМЛМ) отримав літературні твори Емми Андієвської та Олега Ольжича.

Величезну кількість художніх творів діаспора подарувала Національному художньому музею України в Києві, серед яких полотна художника В. Хмелюка (Франція), митця О. Мазурика (Франція) та ін.

Музей культурної спадщини в м. Київ також отримав архіви, бібліотеки, твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Вони належали письменникові О.Гай-Головкові (Канада), митцеві М. Захарчуку (Великобританія), хореографові С. Лифареві (Франція) тощо.

Для того, щоб ця робота набула цілеспрямованого і системного характеру, діє Державна програма "Повернуті імена". За даними Державної служби контролю, на Україну було повернуто понад 500 тис. книг, творів мистецтва, архівних документів, матеріальних пам'яток, предметів археології тощо.

Таким чином, свої колекції збагатили 145 українських музеїв.

За словами фахівців, на сьогодні надзавданням є здійснення опису усіх архівів громадських організацій, наукових установ за кордоном і виявлення тих надбань, які спільними зусиллями ще можна повернути в Україну.

Адже покоління закордонних українців відходять у небуття, відбувається асиміляція - і надалі все важче знаходити і повертати культурне надбання України з-за кордону.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.