Спецпроект

В Україні 5 об'єктів у Світовій спадщині ЮНЕСКО, а у Польщі - 13

Кулиняк закликав до створення єдиного Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

22 грудня відбулося засідання Громадської гуманітарної ради під головуванням президента України.

На засіданні Міністр культури України Михайло Кулиняк виступив з доповіддю, у якій наголосив, що за результатами 34-й сесії Комітету Cвітової спадщини ЮНЕСКО, яка проходила в серпні цього року в Бразилії, список Світової спадщини поповнився 21-м новим об'єктом. Серед них - жодного з України.

Як відомо, Україна у списку ЮНЕСКО представлена лише п'ятьма позиціями: національні заповідники "Софія Київська" та "Києво-Печерська Лавра", центральна частина Львова, геодезична дуга Струве і первісні букові ліси Карпат.

При цьому Росія у цьому списку має 24 позиції, Польща - 13, Болгарія - 9, Румунія і Словаччина - по сім.

Нагадавши, що до попереднього Списку ЮНЕСКО входить 15 українських об'єктів (причому деякі з номінантів перебувають у ньому ще з 1989 року), Михайло Кулиняк підкреслив, що важливе завдання на короткострокову перспективу - завершити процес їх включення до основного списку, тобто виконати усі процедурні вимоги ЮНЕСКО.

"До 1 лютого 2011 року ми маємо виконати рекомендації Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО щодо України, схвалені на останній 34 сесії, та продемонструвати, що наша країна відповідально відноситься до взятих на себе зобов'язань та піклується про свою історичну і культурну спадщину, - повідомив міністр. - Ми маємо розробити Концепцію збереження та ефективного використання національної культурної спадщини, а також відповідну державну цільову програму замість тієї, що завершується у 2010 році".

Міністр наголосив на необхідності підвищення відповідальності та поліпшення  процедури контролю у сфері збереження об'єктів культурної спадщини:

"Наша країна повинна бути гідно представлена у Списку ЮНЕСКО. Для цього найближчим часом слід здійснити інвентаризацію та класифікацію об'єктів національної культурної спадщини в рамках створення та введення єдиного Державного реєстру нерухомих пам'яток України".

На минулому тижні в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відбулася зустріч Михайла Кулиняка з Генеральним директором ЮНЕСКО Іриною Боковою. Було обговорено, зокрема, питання щодо підготовки номінаційного досьє стосовно внесення Заповідника "Руїни древнього міста Херсонес, 4 ст. до н.е. - 12 ст. н.е." до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.