Спецпроект

В Україні 5 об'єктів у Світовій спадщині ЮНЕСКО, а у Польщі - 13

Кулиняк закликав до створення єдиного Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

22 грудня відбулося засідання Громадської гуманітарної ради під головуванням президента України.

На засіданні Міністр культури України Михайло Кулиняк виступив з доповіддю, у якій наголосив, що за результатами 34-й сесії Комітету Cвітової спадщини ЮНЕСКО, яка проходила в серпні цього року в Бразилії, список Світової спадщини поповнився 21-м новим об'єктом. Серед них - жодного з України.

Як відомо, Україна у списку ЮНЕСКО представлена лише п'ятьма позиціями: національні заповідники "Софія Київська" та "Києво-Печерська Лавра", центральна частина Львова, геодезична дуга Струве і первісні букові ліси Карпат.

При цьому Росія у цьому списку має 24 позиції, Польща - 13, Болгарія - 9, Румунія і Словаччина - по сім.

Нагадавши, що до попереднього Списку ЮНЕСКО входить 15 українських об'єктів (причому деякі з номінантів перебувають у ньому ще з 1989 року), Михайло Кулиняк підкреслив, що важливе завдання на короткострокову перспективу - завершити процес їх включення до основного списку, тобто виконати усі процедурні вимоги ЮНЕСКО.

"До 1 лютого 2011 року ми маємо виконати рекомендації Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО щодо України, схвалені на останній 34 сесії, та продемонструвати, що наша країна відповідально відноситься до взятих на себе зобов'язань та піклується про свою історичну і культурну спадщину, - повідомив міністр. - Ми маємо розробити Концепцію збереження та ефективного використання національної культурної спадщини, а також відповідну державну цільову програму замість тієї, що завершується у 2010 році".

Міністр наголосив на необхідності підвищення відповідальності та поліпшення  процедури контролю у сфері збереження об'єктів культурної спадщини:

"Наша країна повинна бути гідно представлена у Списку ЮНЕСКО. Для цього найближчим часом слід здійснити інвентаризацію та класифікацію об'єктів національної культурної спадщини в рамках створення та введення єдиного Державного реєстру нерухомих пам'яток України".

На минулому тижні в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відбулася зустріч Михайла Кулиняка з Генеральним директором ЮНЕСКО Іриною Боковою. Було обговорено, зокрема, питання щодо підготовки номінаційного досьє стосовно внесення Заповідника "Руїни древнього міста Херсонес, 4 ст. до н.е. - 12 ст. н.е." до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.