Спецпроект

ЯНУКОВИЧУ БАНДЕРА НЕ ГЕРОЙ

Офіційний сайт президента України Віктора Януковича повідомляє - президентський указ його попередника Віктора Ющенка "Про присвоєння Степану Бандері звання Герой України" скасовано.

Янукович за рік не знайшов політичної волі виконати власну обіцянку,  прикрившись рішенням судової інстанції.

 

В указі зазначено - "Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року був задоволений позов громадянина Оленцевича Володимира Едуардовича до Президента України В.Ющенко, третя особа - Бандера Степан, про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 20 січня 2010 року №46 "Про присвоєння С.Бандері звання Герой України". Указ скасовано.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року залишено без змін. Рішення набуло законної сили. Указ скасовано".

Для чого в офіційному повідомленні прес-служби двічі повторили виділене речення, на жаль, не зрозуміло.

Раніше адвокат Степана Бандери Роман Орехов стверджував, що Бандеру могли нагородити званням Героя України посмертно - "небіжчик не має громадянства. Відтак говорячи "посмертно", нагоро­джуємо того, хто вже не має жодних громадянських, цивільних або політичних прав".

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.